• Міф: При інсульті не можна перевозити хворого з дому до лікарні або з однієї лікарні до іншої

Правда: Усі хворі з інсультом якомога швидше мають бути доправлені до лікарні, де можуть отримати необхідну допомогу. Ситуації, коли перевезення в умовах "швидкої" може погіршити стан здоров'я пацієнта, трапляються дуже рідко. Якщо пацієнт знаходиться у погано оснащеній лікарні, слід порівняти ризики транспортування і ризики лікування у лікарні, де немає належних ресурсів (спеціалісти, томограф, лабораторія тощо).

• Міф: Якщо прояви інсульту швидко минули, подальше лікування не потрібне

Правда: Усім пацієнтам, які перенесли інсульт, необхідні консультація лікаря-невролога і обстеження, що дозволить зрозуміти причину того, що сталося, а також – необхідне лікування та профілактику під наглядом сімейного лікаря. Тільки таким чином можна зменшити ризик повторного інсульту на 50-80%.

• Міф: Що більше крапельниць, то краще лікування

Правда: Досить часто ліки, які при інсульті широко використовуються в Україні і вводяться за допомогою крапельниць (ліки для відновлення" мозку, так звані нейропротектори, "судинні препарати", антиоксиданти, антигіпоксанти тощо) не мають науково доведеної ефективності і не використовуються для лікування інсульту у розвинених країнах. Вітчизняні стандарти та протоколи з лікування інсульту, затверджені МОЗ України, чітко визначають перелік необхідних ліків.

• Міф: Час лікує. Порушення, спричинені інсультом (слабкість руки чи ноги, порушення мови, захлинання їжею, двоїння тощо), поступово зникнуть самі по собі 

Правда: Мозок людини має певну здатність самостійно відновлювати свою роботу, що призводить до зменшення порушень, але відбувається це  не у кожного хворого, здебільшого при невеликих ураженнях і зазвичай не повною мірою. Щоби досягти максимального відновлення порушених функцій і повноцінного життя, абсолютна більшість пацієнтів зі стійкими післяінсультними порушеннями (не можуть ходити, самостійно вдягнутися чи вмитися тощо) потребує реабілітації. Реабілітація складається не з уколів чи крапельниць, а з занять з фізичним терапевтом, ерготерапевтом, логопедом, метою яких є відновлення порушених функцій і зменшення потреби у сторонній допомозі. Такі методи, як бджоли, п'явки, крапельниці з нейропротекторами не мають науково доведеної ефективності і не рекомендовані для використання.

• Міф: Інсульт виникає внаслідок стресів, і ми нічого не можемо зробити, щоб його уникнути

Правда: Сьогодні фахівці добре знають фактори ризику інсультів. Вони включають похилий вік, неправильний спосіб життя і проблеми зі здоров’ям. До чинників способу життя, що підвищують ризик інсульту, належать куріння, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність (менше 150 хв на тиждень), ожиріння. До числа медичних проблем відносяться підвищений кров'яний тиск (більше ніж 140/90 мм рт.ст. - головна загроза, навіть якщо пацієнт добре почувається), цукровий діабет, миготлива аритмія (підвищує ризик інсульту у 5 разів!), високий рівень холестерину.

• Міф: Щоби запобігти інсульту необхідно 1-2 рази на рік лягати у лікарню прокапатись або почистити судини

Правда: "Прокапування" не має науково доведених переваг у профілактиці інсульту. За рекомендацією лягти "прокапатись" може стояти що завгодно, але не науково-обгрунтована сучасна профілактика чи лікування інсульту.

• Міф: У разі підвищеного ризику інсульту (гіпертонія, хвороби серця) не можна ходити до сауни чи займатись спортом

Правда: Відвідування сауни, якщо воно не пов'язане з вживанням алкоголю чи сильним зневодненням, не збільшує ризик інсульту. Що стосується фізичних навантажень, корисними можуть бути аеробні (динамічні) вправи (швидка ходьба, велосипед, плавання тощо), а от статичного навантаження (силові вправи) радимо уникати.

• Міф: Якщо є підозра на інсульт, слід почекати, доки все мине, або звернутись до сімейного лікаря чи терапевта

Правда: інсульт - це невідкладний стан. Якщо у людини раптово змінилось мовлення, перекосило обличчя або почали погано слухатись рука чи нога на одній половині тіла, слід негайно зателефонувати 103. На сьогодні існує дієве лікування при ішемічному інсульті (тромболізис), але він ефективний протягом 4,5 годин від появи перших ознак інсульту.

• Міф: Не має значення, в якій лікарні лікуватися від інсульту, аби лікар був уважний і досвідчений

Правда: Дуже багато що залежить від можливостей лікарні. Мова і про обладнання (наприклад,томограф) і наявність лабораторії, реанімації, нейрохірургії, вузьких спеціалістів (кардіолога, ендокринолога, уролога, хірурга, ортопеда тощо), організацію лікування у відділенні, де перебуває пацієнт, рівень професійної підготовки та досвіду команди медиків. Найкращі результати лікування інсульту забезпечує багатопрофільна лікарня, де є Інсультний блок. Відмінністю Інсультного блоку є не тільки лікарі, які добре знаються на інсульті, та відповідне обладнання, а й медичні сестри з відповідною підготовкою, фізичні терапевти, логопеди тощо.

Винайдення антибіотиків значно знизило захворюваність і смертність від бактеріальних інфекційних хвороб. Та кілька десятиліть по тому людство стикнулося з новим викликом – антибіотикорезистентністю. Так називають стійкість бактерій до антибактеріальних препаратів (антибіотиків). Водночас люди і тварини стійкими до збудників хвороб не стають. І це – один із найбільш серйозних викликів для систем охорони здоров’я в усьому світі, нових антибіотиків за останні десятиліття майже не з’явилося.

Збільшуються і ризики виникнення інфекційних ускладнень у пацієнтів після проведення оперативних втручань: наприклад, трансплантації органів чи кесаревого розтину. Антибіотикорезистентність, а точніше інфекційні хвороби, спричинені бактеріями з резистентністю, збільшують терміни перебування пацієнтів у лікарнях, зростання медичних витрат та смертність.

З кожним роком лікувати бактеріальні інфекційні хвороби (до прикладу, пневмонію чи туберкульоз) стає все складніше. Уже зовсім скоро нераціональне використання антибіотиків може призвести до того, що інфекційні хвороби, які наразі швидко і без наслідків лікуються антибактеріальними препаратами, можуть стати смертельно небезпечними. І від цього не застрахована жодна країна світу.

Як виникає резистентність?

Коли ви вживаєте антибіотик, завжди є ризик того, що деякі бактерії стануть стійкими до нього. Ліки вбивають більшість збудників хвороб, проте невелика група все ж може встояти. Вони ростуть і поширюються, а іноді можуть навіть передавати таку стійкість іншим бактеріям.

Коли збільшуються ризики розвитку резистентності?

Вживання антибіотиків, коли це насправді не потрібно, наприклад, під час вірусних інфекцій – найбільший чинник, що сприяє розвитку резистентності. Антибіотики не діють на віруси. Тож коли ви починаєте приймати антибіотик при ГРВІ, ви і не лікуєте захворювання, і підвищуєте ризик антибіотикорезистентності.

Також цей ризик зростає і при недотриманні режиму прийому ліків в ситуаціях, коли вони потрібні. Якщо ви припините приймати антибіотики занадто рано, ви можете не вбити всі бактерії, а ті, що не були вбиті, можуть стати стійкими, що ускладнить подальше лікування.

Що можна зробити, щоб запобігти розвитку резистентності до антибіотиків?

Дотримуйтеся правил гігієни. Регулярне миття рук – один з найкращих способів видалення мікробів та профілактики хвороб. Не порушуйте правил безпеки харчових продуктів (ретельно мийте і термічно обробляйте продукти). Вакцинуйтеся самі та вакцинуйте дітей. Чим менше ви хворієте, тим менше ризиків виникнення станів, які потребуватимуть прийому антибіотиків. Відповідально ставтеся до приймання антибактеріальних препаратів. Дотримання рекомендацій лікаря – найкращий спосіб запобігти резистентності.

1. Не приймайте антибіотик для лікування вірусних інфекцій.

2. Не зберігайте залишок антибіотиків на випадок наступної хвороби.

3. Не займайтеся самолікуванням – приймайте антибіотики виключно за призначенням лікаря.

4. Дотримуйтеся режиму приймання антибіотиків.

5. Завершіть повний курс лікування, навіть якщо почуваєтеся краще.

6. Ніколи не приймайте антибіотики, призначені іншим особам і не давайте свої – тим, кому їх не призначав лікар.

Війна — ідеальне середовище для поширення правця. Це небезпечне інфекційне захворювання, яке не передається від людини до людини, проте ним можна заразитися через пошкодження шкіри. Сприяють цьому підвищений ризик поранень та обмежений доступ до засобів гігієни й медичної допомоги. 

Бактерії, що спричиняють правець, живуть у ґрунті, пилу та кишковому тракті тварин. Інфікуватися можна навіть через крихітну подряпину, але ймовірність значно вища після отримання глибоких ран (порізів ножем, укусів тварин, травмування уламком деревини чи проколів цвяхом тощо). Смертність від правця сягає 70 %.

Симптоми правця

Збудник правця потрапляє в організм людини через кров. Токсини, що виділяють бактерії, вражають нервову систему. Симптоми правця виникають приблизно за тиждень після зараження, але можуть з’являтися й у проміжку між 3 днями і 3 тижнями. Найпоширенішим симптомом правця є стиснення щелеп.

Правець також проявляється через:

• головний біль;
• дратівливість та тривожність;
• підвищену пітливість і підвищення температури;
• прискорене серцебиття та зростання кров’яного тиску;
• скутість м’язів (щелеп, шиї та рук, ніг або живота), спазми м’язів обличчя;
• проблеми з ковтанням.

Якщо інфікована людина вчасно не отримує медичну допомогу, правець може призвести до смерті від удушення.

Для лікування правця, а також дифтерії, сказу і ботулізму вводять готові антитіла до збудника, які містяться в сироватці чи імуноглобуліні. Дія таких препаратів на організм людини є набагато важчою за дію вакцини. Але це рятує життя.

Профілактика правця

Найкращим способом захисту від правця є вакцинація.

Відповідно до Національного календаря профілактичних щеплень, дитина отримує вакцину від правця у 2, 4, 6 та 18 місяців. У 6 та 16 років потрібна ревакцинація. Утім імунітет не зберігається на все життя, тому кожні 10 років — у 26, 36, 46, 56, 66 і надалі — ревакцинацію потрібно повторювати.

Перші чотири щеплення дитині роблять вакциною АКДП (дозволяє отримати захист одразу проти трьох захворювань: дифтерії, правця й кашлюка). Для цього можна використовувати вакцини з ацелюлярним (або безклітинним) кашлюковим компонентом (АаКДП) або з цільноклітинним (АКДП). Обидві вакцини є неживими, проте формують стійкий імунітет до хвороб.

Ревакцинацію проти дифтерії і правця в 6 років проводять вакциною АДП (без кашлюкового компонента), а в 16 і далі — застосовують вакцину АДП-м (зі зменшеним вмістом дифтерійного та правцевого антигенів).

Вакцини від дифтерії і правця в державних закладах охорони здоров’я безоплатні.

Важливо дотримуватися Національного календаря щеплень, адже тільки так можна підтримувати належний захист. Тож, якщо вам уже виповнилося 26 років, перевірте, коли ви востаннє отримували щеплення проти правця. Якщо минуло понад 10 років — обов’язково зверніться до свого сімейного лікаря, а якщо ви перемістилися через війну — до найближчої амбулаторії. Укладати декларацію з лікарем ще раз не потрібно.

Якщо в дитинстві ви не вакцинувалися або точно не знаєте про це, необхідно отримати мінімум три дози вакцини проти правця й дифтерії (АДП-М) — спочатку першу дозу, через місяць — другу, через шість місяців після другої — третю.

Обов’язково зробіть щеплення, якщо ви плануєте захищати Україну на фронті.

У час війни, як і в мирний час, усі щеплення вносяться до електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ). Проте радимо також отримати на місці довідку про проведену вакцинацію.

Потурбуйтеся про власний захист! Зробіть щеплення проти правця!

Девятий місяць російські окупанти систематично обстрілюють мирні міста та селища. Кожен вибух несе суттєву загрозу кожному, хто перебуває в радіусі ударної хвилі від розриву/потрапляння ракети чи снаряду. 

Навіть якщо у людини немає зовнішніх ушкоджень, це ще не означає, що вона не отримала травму. Одним із наслідків потрапляння під вибухову хвилю є закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку з можливою додатковою акубаротравмою (ураження слухового та вестибулярного апаратів). 

Варто зауважити, що струс головного мозку або легка черепно-мозкова травма (лЧМТ) має певні відмінності від такого ушкодження в результаті удару, спортивних травм чи дорожньо-транспортної пригоди. Це окремий травматичний вплив на головний мозок, до якого може додатись ураження слухового та вестибулярного апарату. Біофізика вибухових травм обумовлює характерні структурні зміни мозку та відповідну клінічну картину.

 Таке «невидиме поранення» спеціалісти називають ще «автографом» війни.

Серед симптомів легкої черепно-мозкової травми можна виділити:

• дезорієнтованість,
• можлива втрата свідомості на короткий термін: від декількох секунд до 30 хвилин,
• нудота і блювання,
• сильний головний біль,
• проблеми зі слухом та/або зором,
• погіршення пам’яті або амнезія,
• зміна психоемоційного стану.

У випадку струсу головного мозку від дії вибухової хвилі необов’язково будуть усі перераховані симптоми. Проте в разі наявності хоча б кількох з них необхідно терміново звернутися за медичною допомогою.

Якщо у людини поряд з вами спостерігаються симптоми струсу головного мозку, ви можете надати їй першу допомогу, поки «швидка» в дорозі:

• Якщо людина втратила свідомість, необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів методом виведення нижньої щелепи. Але намагайтеся обмежити рухи у шийному відділі хребта. У людини також може бути блювота. Вкрай необхідно забезпечити вільне дихання, оскільки є ризик аспірації блювотними масами.
• Під час вибуху до дихальних шляхів можуть потрапити сторонні предмети. Спробуйте очистити порожнину рота, якщо щось заважає прохідності дихальних шляхів. 
• Звільніть груди і шию від одягу, якщо він стискає та заважає постраждалому вільно дихати.
• Якщо постраждалий не дихає, розпочніть базові реанімаційні заходи до приїзду медиків: натискання на грудну клітку і, за можливості, штучну вентиляцію у співвідношенні 30:2.

Сам по собі епізод виникнення струсу від вибухової хвилі не смертельний. За певної низки факторів (невірний підхід до лікування або його відсутність в гострому періоді, повторні епізоди дії вибухової хвилі, особливості здоров'я та соматичний стан потерпілого, травми в минулому) струс головного мозку може мати віддалені наслідки, що проявляється у вигляді посткомоційного синдрому. 

За його наявності людина може довгий час відчувати слабкість, головний біль, різкі перепади настрою. До цього додаються проблеми зі слухом, з координацією, розлади пам’яті, зниження концентрації тощо. Посткомоційний синдром слід лікувати під наглядом медиків, які підбирають спеціальне лікування із застосуванням медикаментозних та немедикаментозних методів.

Струс мозку може спричинити удар по голові або падіння з висоти щонайменше 1 метра, коли м’які тканини мозку вдаряються об черепну коробку. 

Фізіологічно струс мозку може проявлятися:

• втратою свідомості;
• втратою пам’яті;
• розфокусованим зором;
• дзвоном, шумом у вухах, порушенням слуху;
• нудотою, блюванням, головним болем.

Алгоритм дій допомоги постраждалому:

Треба негайно дзвонити у 103, якщо людина у свідомості, але у неї є один з наступних симптомів:

•  з вух або носа витікає прозора рідина (з домішками крові);
•  синці за вухами або під очима;
•  судоми, оніміння, слабкість;
•  проблеми з рівновагою, мовленням і розумінням мовлення;
•  рана голови або вм’ятина.

Якщо людина зомліла, треба перевірити, чи вона дихає. 

Якщо так: покласти постраждалого у стабільне положення на бік та подзвонити у швидку. 

Якщо не дихає – необхідно невідкладно розпочинати серцево-легеневу реанімацію.

Якщо ж людина у свідомості, але відчуває лише головний біль, варто дати анальгетик (наприклад, парацетамол).

Треба забезпечити для постраждалої особи зручне положення тіла та знерухомити шийний відділ хребта.

Якщо струс мозку стався у маленької дитини, діагностувати його може бути важче. Тому варто невідкладно звернутися до лікаря.

Якщо ж удар по голові став наслідком вибуху, варто також переконатися, що людина не отримала контузію. 

Як розпізнати контузію та допомогти постраждалим

Через систематичні обстріли українці можуть отримати контузію. 

Причиною контузії може слугувати вибух снаряда або перебування в радіусі ударної хвилі. 

"Навіть якщо у людини немає зовнішніх ушкоджень, це ще не означає, що вона не отримала травму. 

Одним із наслідків потрапляння під вибухову хвилю є контузія. Також її може спричинити падіння з висоти чи потрапляння під обвал", – попереджають у МОЗ. 

Симптоми контузії:

• дезорієнтованість;
• втрата свідомості;
• нудота і блювання;
• сильний головний біль;
• проблеми зі слухом та зором;
• погіршення пам'яті чи амнезія;
• зміна психоемоційного стану.

Якщо людина втратила свідомість, потрібно покласти її на бік та забезпечити прохідність дихальних шляхів. За можливості – обмежити рух у шийному відділі хребта та звільнити груди та шию від одягу, якщо той заважає вільно дихати. 

За можливості – викликайте швидку.

Сама контузія не страшна. Важливо, аби наслідки не псували якість життя після отриманої травми. 

У більшості випадків пацієнт відновлюється, проте у складніших ситуаціях може розвинутися постконтузійний синдром. Тобто симптоми тривають кілька діб. Також може бути слабкість, проблеми з концентрацією, перепади настрою. 

Проте лікування цього стану має проходити під наглядом медиків.

В Україні із літньою порою року розпочався період активності змій.

Через холодну весну та військові дії зараз у змій піковий період активності. 

Змії в нашій країні активні з квітня до жовтня, найбільше шансів зустріти їх – у квітні-травні, під час шлюбного періоду. Другий пік – восени, у вересні.

Як не стати жертвою отруйної змії?

• Оберіть одяг, який захистить від укусів, бажано носити штани із щільної тканини, які потрібно заправляти у взуття.
• Ретельно перевірити місце відпочинку, перш ніж сісти десь на природі, постукайте по землі палицею, щоб налякати змію.
• Не спішіть торкатись невідомих предметів не перевіривши їх, змії полюбляють ховатись у старих пеньках, копицях сіна, під каменями чи стовбурами дерев.
• Якщо побачили змію, не робіть різких рухів і не наближайтесь до неї, краще за все буде завмерти або без різких рухів відійти вбік.
• Не намагайтесь вбити чи зловити змію, вони не нападають першими, а агресивними стають лише у разі небезпеки.

Якщо вас вже вкусила змія потрібно якнайшвидше потрапити до лікарні та отримати медичну допомогу, адже укуси насамперед небезпечні через ускладнення після них.

Як надати медичну допомогу при укусі, якщо лікарні поруч немає:

• потрібно забезпечити мінімум рухів і спокій;
• пити багато води;
• обробити місце укусу антисептиком;
• зняти з одяг, взуття або прикраси з кінцівки, яку вкусила змія;
• прикласти лід, обмотаний тканиною;
• зафіксувати на місці уражену кінцівку у разі транспортування;
• випити 1-2 таблетки від алергії.

Чого не можна робити у разі укусу змії?

• Не висмоктуйте отруту, так ви можете отримати алергічну реакцію та набряк верхніх дихальних шляхів.
• Не вживайте алкоголь.
• Не накладайте джгутів.
• Не припікайте рану.

Влітку алергічні реакції трапляються у людей особливо часто, зокрема через цвітіння та укуси комах. 

Вкрай небезпечним видом алергічної реакції є набряк Квінке, для якого характерні набряки шкіри та слизових.

Алергічну реакцію може спричинити укус комахи, пилок, ліки, їжа, косметика, холод чи спека.

Набряк виникає досить швидко, тому важливо вчасно зорієнтуватися та надати людині першу допомогу. 

Що таке набряк Квінке?

Набряк Квінке – гостра алергічна реакція організму, що характеризується масивним набряком слизових оболонок, шкіри і підшкірної жирової клітковини.

У більшості випадків цей набряк спричиняють алергени, зокрема:

• харчові продукти (цитрусові, ягоди, горіхи, бобові, гриби, молочні продукти, яйця, алкоголь, шоколад, морепродукти); 
• пилок різноманітних рослин;
• ліки (антибіотики, антибактеріальні препарати, імуноглобуліни тощо); 
• шерсть домашніх тварин;
• отрута бджіл, ос та шершнів. 

Утім, набряк Квінке може бути спадковим.

Симптоми набряку Квінке

• набряклість обличчя (щоки, губи, повіки);
• набряк горла, гортані (може виникнути раптово і тривати від кількох годин до кількох днів);
• набряк внутрішніх органів, який проявляється болем, нудотою, блюванням, проносом;
• кашель та захриплість голосу;
• проблеми із диханням;
• кропив'янка.

Головна небезпека від набряку Квінке – порушення прохідності дихальних шляхів, що може призвести до смерті. 

Як тільки в ділянці горла чи гортані виникає набряк, необхідно терміново звернутися по медичну допомогу. 

Як надати першу допомогу при набряку Квінке:

✅ Потрібно усунути дію алергену, якщо це можливо, та зателефонувати у "швидку" за номером "103".

✅ Звільніть шию і грудну клітку постраждалого від стискаючого одягу, щоб забезпечити доступ повітря та ефективне дихання.

✅ Помістіть постраждалого у зручне положення, яке полегшить дихання.

✅ Якщо у дихальних шляхах є їжа, рідина чи інші предмети, їх потрібно усунути.

✅ Якщо у людини є автоін'єктор з адреналіном, допоможіть їй скористатися ним.

✅ Якщо постраждалий втратив свідомість – оцініть наявність дихання.

✅ Якщо людина дихає, її потрібно перевести у стабільне бокове положення та слідкувати за станом до приїзду медиків.

✅ Якщо у людини відбулася зупинка дихання – розпочати серцево-легеневу реанімацію. 

Щоб запобігти виникненню набряку Квінке, варто уникати провокуючих факторів та відомих для людини алергенів.

Через бойові дії наш психологічний і фізичний стан змінюються. Щодня ми переживаємо вир емоцій — від ейфорії від перемог на полі бою наших Збройних сил, до апатії від того, що війна стає рутиною. Волонтерство та координація, військова служба, служба у територіальній обороні, робота, батьківство — вимагають інтенсивної та тривалої праці, подекуди з підвищеними ризиками і небезпекою. Додайте сюди нераціональний режим дня, прийомів їжі, сну. 

У такі моменти наш організм надмірно виснажується. Це нормально — почуватися не в тонусі у воєнний час. Проте якщо перейти межу, то знижується наша працездатність, розвивається виражена втома, виснажується нервова система. І якщо вчасно не подбати про себе, ці негативні процеси матимуть шкідливий вплив на наш організм.

Як проявляється втома:

• відчуття знесилення, коли людина відчуває, що не в змозі належним чином продовжувати роботу;
• послаблення і відволікання уваги, зниження здатності концентрувати увагу;
• погіршення запам’ятовування інформації;
• сповільненні процесів мислення, втрата глибини і критичності мислення;
• зниження інтересу до роботи;
• підвищена дратівливість;
• сонливість;
• негативні реакції з боку серцево-судинної системи: підвищення рівня артеріального тиску та частоти пульсу.

Як подолати втому?

• Важливо помітити моменти втоми й давати собі добрий перепочинок, змінювати діяльність. Намагайтесь раціонально розподіляти час активності та відпочинку. Розподіляйте завдання за важливістю та терміновістю виконання. У разі великої завантаженості не соромтесь звернутися по допомогу до близьких і колег. Робіть нетривалі, бажано активні перерви, наприклад, можна вийти на свіже повітря та пройтися пішки хвилин 20–30. Якщо ви займалися фізичною та важкою працею — у перервах на відпочинок переключайтесь на розумову діяльність.
  
• Якщо ви постійно почуваєтеся втомленими, зверніть увагу на свій сон. Дорослим потрібно спати не менше 7 годин або більше. Перед сном намагайтесь обмежити перегляд емоційно насичених телевізійних передач і соціальних мереж. Не перевіряйте електронну пошту і месенджери перед сном, відпочиньте від листувань. Якщо через тривожність ви не можете заснути, є декілька способів, які допоможуть.
  
• Правильно організовуйте режим харчування відповідно до вікових потреб та енергозатрат. Здоров’я, працездатність, розумова та фізична активніть дуже залежить від правильного та повноцінного харчування. Саме через їжу людина поповнює свої енергетичні запаси, а організм отримує речовини необхідні для нормального функціонування органів і систем. Ось тут ми розповідали як налагодити харчування цивільних у районі, де проходять бойові дії, а тут поради з харчування для ВПО. 
  
• Ведіть здоровий спосіб життя. Відмовтесь від шкідливих звичок і бережіть своє здоров’я. Ось тут ми писали, чому вживати алкоголь під час війни погана ідея, а тут про куріння.
  
• Не забувайте рухатися. Насамперед, під час фізичної активності знижується рівень гормону стресу кортизолу, і ще є низка переваг. Будь-яка фізична активність — біг, плавання, їзда на велосипеді — надасть заряд бадьорості й позитивних емоцій. Головне, щоби такі заняття були регулярними.
  
• Надзвичайно великий вплив на здоров’я мають негативні емоції та душевні переживання. Намагайтесь розбудовувати взаємовідносини з людьми поруч в атмосфері доброзичливості, порядності, толерантності та співчуття. У будь-якій ситуації зберігайте оптимізм та почуття гумору. 

На сьогодні немає ніякого спеціального медикаментозного лікування втоми, проте зміна поведінки неодмінно допоможе полегшити симптоми й подолати втому.

Якщо всі намагання лишилися марними і ваш стан здоров’я не покращився — зверніться по допомогу до спеціаліста. Можливо, причини поганого самопочуття криються глибше, але правильно та своєчасно поставлений діагноз сприятиме швидкому одужанню.