Новини


Студентам БДМУ проведено майстер-клас з надання першої допомоги при утопленні

опубліковано 16 трав. 2017 р., 07:38 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 16 трав. 2017 р., 07:42 ]

10 травня доцентом кафедри анестезіології та реаніматології Володимиром Петриничем та асистентом кафедри сімейної медицини Маріанною Сем’янів для студентів 5-го (41 група) та 6-го (42 група) курсів медичного факультету № 3 проведено майстер-клас з надання першої допомоги при утопленні «Drowning & Prevention».

Теоретичну частину з використанням ілюстрованої презентації провела асистент Маріанна Сем’янів, після чого практична сторона питання була покроково продемонстрована доцентом Володимиром Петриничем.

Студентам була надана можливість провести штучне дихання та непрямий масаж серця на манекені.
















Гострий панкреатит

опубліковано 7 квіт. 2017 р., 20:50 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎

Гострий панкреатит (ГП) - це гостре запально-некротичне захворювання  підшлункової залози (ПЗ), в основі якого лежить аутоліз тканини залози власними активованими ферментами, із подальшим приєднанням асептичного або мікробного запалення, а також ураженням оточуючих органів та систем позаочеревинної локалізації.

 

ГП відноситься до найтяжчих невідкладних хірургічних захворювань органів черевної порожнини і за частотою звернення займає третє місце після гострого апендициту та гострого холециститу.

В Україні захворюваність на ГП складає від 76 до 102 на 100000 населення. Етіологію гострого панкреатиту встановлюють відповідно до анамнезу захворювання та анамнезу життя хворого (жовнокам'яна хвороба, вживання алкоголю або медичних препаратів, гіперліпідемія, травма, ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія в анамнезі), захворювання підшлункової залози у родичів.

Найбільш частими етіологічними причинами ГП є патологія жовчних шляхів і алкоголізм, на частку яких припадає близько 60-80% пацієнтів. Приблизно в 10% хворих виявляються рідкісні чинники захворювання, в 10-20% пацієнтів етіологія залишається невідомою. Основний етіологічний фактор ГП різниться залежно від країни та регіону проживання. В більшості європейських країн частіше зустрічається ГП біліарної етіології, частота якої досягає 45-55%.

Пік захворюваності припадає від 50 до 60 років, жінки хворіють частіше. На відмінну від європейських країн, в Україні, США, Канаді, Фінляндії, Росії та Білорусі основною причиною ГП виступає вживання алкоголю та його сурогатів, досягаючи рівня 45-65%.

Вважається, що регулярне вживання більше 60 г етанолу на добу або більше 160 г одноразово є статистично вірогідними чинниками розвитку алкогольного ГП.

З моменту першого опису ГП (1578 рік, S.Alberti) було проведено безліч експериментальних та клінічних досліджень, однак остаточний механізм розвитку захворювання у людей до цих пір не встановлений.

Патогенез ГП складний, виявленні механізми неоднозначні, а іноді – протирічать один одному.

Центральне місце в сучасному уявленню патогенезу ГП посідає гостре інтрапанкреатичне запалення, яке при тяжких формах захворювання трансформується в синдром системної запальної відповіді (ССЗВ).

Незалежно від основної етіології, природний перебіг ГП можна розділити на три етапи: місцеве асептичне запалення підшлункової залози, ССЗВ і стадію інфекційних ускладнень із синдромом мультиорганої недостатності (МОН). Початок захворювання гострий, характерна клінічна тріада Мондора (біль у підребір’ї, який носить «оперізуючий» характер, здуття черева і багаторазова блювота, яка не приносить полегшення стану).

Наявність ГП підтверджують лабораторними дослідженнями (підвищення амілази крові у два-три рази вище норми) та інструментальними методами (УЗ-дослідження і за показаннями - комп’ютерна томографія).

Згідно останнього міжнародного консенсусу (Маямі, 2012), гострий панкреатит, який не супроводжується панкреонекрозом (ПН), відноситься до легкої важкості (midle), зустрічається в 80-85% хворих, лікується консервативно і не потребує хірургічного втручання. Якщо у хворих із ПН виникає органна недостатність (ОН) і триває до 48 год, захворювання відносять до середньої (moderate) важкості, незалежно від наявності чи відсутності локальних ускладнень. При тривалості ОН понад 48 год і наявності локальних ускладнень, ГП відноситься до важкого ступіню захворювання (severite).

До локальних ускладнень гострого некротичного панкреатиту відносяться: гострі рідинні скупчення, гострі постнекротичні рідинні скупчення, відмежовані вогнища панкреонекрозу і некрозу парапанкреатичної клітковини.

Лікування легкого панкреатиту

проводять в хірургічному відділені, для цього достатньо проведення базисного лікувального комплексу: пероральне харчування після зменшення больового синдрому та зменшення рівня прозапальних маркерів, анальгетики та нестероїдні протизапальні препарати, спазмолітики, інфузійну терапію для поповнення дефіциту рідини, пригнічення секреції шлунка та підшлункової залози.

При відсутності ефекту від терапії, яка проводиться протягом 6 годин та появи  хоча б однієї ознаки панкреатиту середнього або важкого ступеню необхідно перевести хворого до відділення інтенсивної терапії і продовжувати лікування з урахуванням важкості ГП, яка визначається наявністю постійної органної недостатності.

У хворих з тяжким перебігом ГНП і підозрою на інфекційні ускладнення емпірично призначають антибіотики широкого спектру дії, які добре проникають у девіталізовані тканини підшлункової залози (переважно карбопенеми). Абсолютним показом до оперативного втручання є інфікований панкреонекроз.

Традиційним підходом до оперативного втручання при інфікованому панкреонекрозі є панкреатонекрсеквестректомія з подальшим закритим (напівзакритим, відкритим) лаважем, плановою релапаротомією або лапаростомією, що супроводжується високою частотою ускладнень і летальності. В останні роки лікувальна тактика при ГНП зазнала значних змін. При лікуванні місцевих ускладнень ГНП, як альтернатива загальноприйнятій, сучасна хірургічна тактика ґрунтується на широкому впровадженні мініінвазивних технологій: пункції та дренування під УЗ/КТ-контролем, методик санації гнійно-некротичних вогнищ з використанням мінідоступів, ендоскопічних методів некрсеквестректомії з внутрішним дренуванням. Мініінвазивні втручання використовуються як самостійний хірургічний метод лікування при панкреатичних абсцесах і інфікованих псевдокістах, або як етап підготовки до некрсеквестректомії (ескалаційний підхід, step-up approach).Профілактика ГП: запобігати прийому алкоголю, особливо при наявності жовчнокам’яної хвороби, своєчасно видаляти жовчний міхур з конкрементами, запобігати надлишковому прийому жирної та білкової їжі.

Матеріал підготував: доцент кафедри анестезіології і реаніматології В.І.Ротар

Інформація на сайті БДМУ

Відбулася науково-практична конференція з анестезіології та інтенсивної терапії

опубліковано 2 бер. 2017 р., 02:39 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎

27 лютого в рамках спільного засідання переривчастих курсів асоціації лікарів анестезіологів Буковини

(голова – завідувач кафедри анестезіології та реаніматології БДМУ, професор В.М. Коновчук; головний позаштатний спеціаліст з анестезіології та інтенсивної терапії, доцент кафедри анестезіології та реаніматології БДМУ М.М. Кокалко) та виїзного освітнього Семінару лікарів та медичних сестер відділень анестезіології і інтенсивної терапії (у рамках програми післядипломної освіти Комітету освіти та міжнародної співпраці Асоціації анестезіологів України) проведена науково-практична конференції із залученням 44 медсестер-анестезистів та 56 лікарів анестезіологів Чернівецької області.

Програма Семінару була насиченоюСлухачі мали можливість прослухати 7 лекцій від провідних спеціалістів України (Михайлов Б.В., м. Запоріжжя; Пилипенко М.М., м.Київ; Бабенко В.І., м.Бердянськ та ін.). Крім того, слухачі взяли участь у проведенні 3 майстер-класів.

Основна увага теоретичної частини конференції була спрямована на ознайомлення про стан та розвиток медсестринства в Україні та багаторівневої системи і програми післядипломної освіти медсестер-анестезистів відділень анестезіології та інтенсивної терапії. Особливо акцентована увага на останніх стандартах надання серцево-легеневої реанімації (рекомендації ERC 2015).

В рамках конференції у практичній площині продемонстровані майстер-класи: стандарти серцево-легеневої реанімації на манекені; внутрішньо кістковий доступ: техніка і правила проведення; безпека медичної сестри і пацієнта при проведенні катетеризації периферійних вен.

Така форма навчання та ознайомлення з передовими досягненнями практичної анестезіології та інтенсивної терапії проводилась на виконання листа МОЗ України від 15.02.17 р. №3.- 4158/482-17/3871 та основних організаційно-методичних заходів Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації.














Інформація на сайті БДМУ


Асистентом кафедри проведено профорієнтаційну роботу серед чернівецьких школярів

опубліковано 26 груд. 2016 р., 07:45 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 26 груд. 2016 р., 07:51 ]

28 листопада асистентом кафедри анестезіології та реаніматології Петром Кифяком проведено профорієнтаційну роз’яснювальну роботу серед учнів ЗНЗ №22 щодо можливостей та перспектив вступу до ВДНЗ БДМУ.

Учнів було ознайомлено з історією, здобутками та традиціями закладу, видатними особистостями та науковцями, які працювали та продовжують працювати в університеті. Акцентовано увагу на високе місце в рейтингу серед ВНЗ медичного спрямування. Також надано інформацію щодо розширення міжнародного співробітництва, участі в грантових проектах та іншою співпрацею із вітчизняними та закордонними ВНЗ.

Робота супроводжувалась демонстрацією рекламної інформації, а також проведенням наглядної роботи з надання невідкладної медичної допомоги із застосуванням манекену.

Серед слухачів виявлено бажаючих вступити до БДМУ. Проведено зустріч та роз`яснювальну роботу з батьками учнів, доведено інформацію про наявність підготовчих курсів із вступу до закладу, можливість дистанційної підготовки до ЗНО та наявність сайту для абітурієнтів. Також слухачів та їх батьків ознайомлено з умовами та можливістю отримання різних спеціальностей, а також запрошено на зустріч із професорсько-викладацьким складом БДМУ у рамках «Дня відкритих дверей».













Особливості інтенсивної терапії у хворих з черепно-мозковими травмами

опубліковано 13 груд. 2016 р., 08:41 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 13 груд. 2016 р., 08:52 ]

Кафедрою анестезіології та реаніматології спільно з асоціацією анестезіологів було проведено міжрегіональну науково-практичну конференцію «Особливості інтенсивної терапії у хворих з черепно-мозковими травмами».

Виступили : Головний позаштатний анестезіолог МОЗ України, голова асоціація анестезіологів України д.мед.н., професор Дубров Сергій Олександрович, та головний позаштатний анестезіолог департаменту охорони здоров'я Чернівецької області к.мед.н. доцент Кокалко Микола Миколайович, лікар анестезіолог комунальної установи обласної клінічної лікарні Кушнір С.В., та лікар-анестезіолог лікарні швидкої медичної допомоги в м. Чернівці Курікеру А.М.

В обговоренні взяли участь: завідувач відділення реаніматології ЛШМД Іванов В.С., та завідувач відділення реаніматології обласної клінічної лікарні Бойко Ю.Г.























ЗМІ про захід:

Сайт БДМУ

Особливості інтенсивної терапії при екзо- та ендотоксикозах

опубліковано 18 жовт. 2016 р., 08:22 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎

17 жовтня в рамках сумісного засідання кафедри анестезіології та реаніматології ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», асоціації анестезіологів та переривчастих курсів лікарів анестезіологів та реаніматологів Чернівецької області відбулась регіональна науково-практична конференція на тему «Особливості інтенсивної терапії при екзо- та ендотоксикозах».
З доповіддю «Інфузійна терапія в післяопераційному періоді. Сучасні підходи» виступив доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМАПО ім.Шупика, головний позаштатний токсиколог ДОЗ КМДА Сергій Недашківський, який висвітлив, зокрема, особливості інфузійної терапії при екзо- та ендотоксикозах.

З доповіддю «Про підсумки VII Національного Конгресу анестезіологів України» виступив професор, завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії БДМУ, голова асоціаціїВіктор Коновчук, акцентувавши увагу лікарів анестезіологів-реаніматологів на завданнях та перспективах розвитку анестезіології та медицини критичних станів в Україні.

Наступні доповіді доцента кафедри анестезіології та реаніматології Анатолія Ковтуна «ГБО в інтенсивній терапії» та лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії Обласної Костянтина Дроника  «Екстракорпоральна детоксикація. Погляд практичного лікаря» присвячені практичним питанням окремих напрямів інтенсивного лікування екзо- та ендогенної інтоксикації.

Відповіді на запитання після кожної доповіді, нерідко, перетворювалися в обговорення та дискусію, адже практичні питання лікування вказаної патології залишаються на сьогодні невирішеними.


Матеріал підготував:Микола Кокалко, доцент кафедри анестезіології та інтенсивної терапії БДМУ, Головний обласний позаштатний анестезіолог.


Інформація на сайті БДМУ

Розвиток еферентних методів на Буковині

опубліковано 18 жовт. 2016 р., 05:22 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 18 жовт. 2016 р., 05:23 ]

16 жовтня вся медична спільнота відзначає День анестезіолога-реаніматолога.

 Адже цієї днини далекого 1846 року хірург і стоматолог Массачусетського госпіталю (Бостон, США) В. Мортон виступив публічно у ролі першого в світі анестезіолога, провівши успішний ефірний наркоз при видаленні хірургом Дж.Уорреном пухлини шиї у хворого Дж. Еббота. Таким чином було започатковано новий вид діяльності в медицині – професію анестезіолога. Це дало поштовх до небувалого розквіту хірургії та інших галузей медицини, оскільки відкрилися нові можливості в боротьбі з болем та впровадження основ інтенсивного лікування критичних станів.

Нерідко у пацієнтів відділення реанімації та інтенсивної терапії при неспроможності окремих ланок природної детоксикації комплекс традиційної терапії може бути неефективним. У пригоді стають штучні методи детоксикації: екстракорпоральний гемодіаліз, гемосорбція, плазмаферез та ін.

Історія розвитку методів екстракорпоральної детоксикації на Буковині нараховує вже понад 50 років.

Свій початок вона бере в далекому 1962 році, коли у відділенні реанімації обласної клінічної лікарні почалася підготовка до функціонування першого апарата «штучної нирки». Від початку створення курсу анестезіології та реаніматології в нашому вузі (15 вересня 1967 року) співробітники активно включилися до вдосконалення та оптимізації методики екстракорпорального гемодіалізу.

На той час у Чернівецькій обласній клінічній лікарні (ОКЛ) вже функціонували 2 апарати «штучної нирки» «АИП-140», що стало базою для створення в м.Чернівці міжобласного центру «штучної нирки» в західному регіоні, де лікувалися хворі з сусідніх Івано-Франківської та Хмельницької областей.

На базі відділення реанімації ОКЛ надалі було створено Центр детоксикації та лімфогенних методів. Завідувач курсу доцент Стащук В.Ф. очолив науковий напрямок в інтенсивній терапії – розвиток, удосконалення, практичне впровадження методів еферентної терапії на Буковині. У період 1979-1995 рр. були проведені морфофізіологічні та експериментально-клінічні дослідження по застосуванню сорбційних методів детоксикації.

В цей час почали використовувати одноразові компактні пластинчаті гемодіалізатори вітчизняного («ДИП-02-02») та капіляродіалізатори закордонного (США, Японія) виробництва. Ефективність процедури підвищувалася підключенням в екстракорпоральне коло гемосорбента, що давало можливість продовжити сеанс з поєднанням двох методів детоксикації: гемодіалізу та гемосорбції. Розроблялися різні варіанти ультрафільтрації (вакуумфільтрації) для боротьби з гіпергідратацією.

Логічним продовженням розвитку гемодіалізу на терені нашого краю було створення окремого відділення хроніодіалізу, яке відкрито 01.05.01 р. Воно було розраховане на 10 діалізних місць і працювало в 3 зміни. Сучасний рівень функціонування забезпечується апаратами фірми «Фрезеніус». За необхідності лікування доповнюється проведенням плазмаферезу, ультрафільтрації та ультрафіолетовим опроміненням крові.

З вересня 1989 року в обласній лікарні м.Чернівці у відділенні реанімації та інтенсивної терапії впроваджено нову методику при септичних станах: екстракорпоральне підключення донорської ксеноселезінки. Ідея впровадження належить доценту кафедри БДМУ – Ротару В.І. На той час за сприяння та активної участі співробітників кафедри вже були впроваджені плазмаферез, ультрафіолетове опромінення (апарат «Ізольда») та внутрішньосудинне лазерне опромінення крові (ВЛОК). Активно застосовувалися альтернативні шляхи уведення антибіотиків: ендолімфатичне та лімфотропне.

На цей час (з 1992 р.) припала розробка, вдосконалення і практичне впровадження різних варіантів плазмосорбції. Активним учасником цього впровадження був і дописувач даної публікації. Крім того, під керівництвом професора В.М.Коновчука проводились дослідження по оптимізації методу гіпербарооксії у пацієнтів із гнійно-септичними ускладненнями.

Таким чином, на Буковині, завдяки зусиллям співробітників кафедри анестезіології та реаніматології, була запроваджена низка еферентних методів. Без хибної скромності необхідно зазначити, що деякі методи із названих в Україні вперше були запроваджені, власне, в Чернівцях. На сучасному етапі кафедра працює над виконанням НДР на тему «Клінічне та експериментальне обґрунтування оптимізації методів лікування екзо- та ендотоксикозів» (термін виконання 2015-2019 рр.), виконується 3 кандидатські дисертації, змістом яких є вивчення впливу на організм поєднання інтра- та екстракорпоральних методів детоксикації при тяжкому сепсисі.


Матеріал підготував: Сергій Акентьєв, доцент кафедри анестезіології та реаніматології


Інформація на сайті БДМУ

В БДМУ відзначили День анестезіолога

опубліковано 12 жовт. 2016 р., 07:04 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 12 жовт. 2016 р., 07:09 ]


10 жовтня напередодні Всесвітнього дня анестезіологаасистентом кафедри анестезіології та реаніматології БДМУ Володимиром Петриничем організовано проведення круглого столу «Історія розвитку анестезіології та здобутки кафедри анестезіології та реаніматології Буковинського державного медичного  університету» зі студентами 11 групи медичного факультету № 1.

 Під час круглого столу студенти дізналися про непростий життєвий шлях фундатора анестезіології – Томаса Мортона.

Томас Мортон народився в 1819 році в місті Чарлтон, Массачусетс. Навчався в Балтиморському коледжі зубної хірургії та в 1842 році розпочав свою практику з протезування зубів. Щоб зробити це добре, потрібно видаляти коріння старих зубів, що до винаходу анестезії було дуже болючим.

Експерименти з ефіром у якості анестезії Мортон розпочав проводити спочатку на тваринах (включаючи свою собаку), а потім і на собі. 30 вересня 1846 року до кабінету Мортона увійшов чоловік на ім᾽я Ебен Фрост зі страшним зубним болем і побажав застосувати все що завгодно, лише б полегшити страждання при видаленні зуба. Мортон застосував ефір і видалив хворий зуб. Коли Фрост прийшов до тями, він сказав, що не відчував жодного болю. Кращого результату важко було й очікувати.

Хоча операція проходила при свідках і про неї на наступний день повідомили бостонські газети, подія не привернула широкої уваги. Стало зрозуміло – необхідна більш драматична демонстрація. Мортон звернувся до доктора Уоррена, старшого хірурга Массачусетської центральної лікарні в Бостоні, з проханням надати йому можливість для демонстрації свого методу знеболення. І вже 16 жовтня 1846 року перед значною аудиторією лікарів та студентів-медиків Мортон приспав пацієнта Гілберта Еббота ефіром, а потім доктор Уоррен видалив на шиї Еббота пухлину. Анестезія повністю довела свою ефективність, а демонстрація мала шалений успіх з висвітленням у багатьох газетах та широким застосуванням її при хірургічних операціях.

Кілька днів після операції Мортон і Джексон (лікар і вчений, який запропонував Мортону використовувати ефір) заповнили додаток до патенту. Але тут не обійшлося без низки сутичок за пріоритет. Окрім того, більшість лікарів і лікарень, які застосовували анестезію, не збиралися платити жодних авторських гонорарів. Витрати на судовий процес і боротьбу за пріоритет незабаром поглинули всі гроші, отримані Мортоном за винахід. Засмучений і виснажений у 1868 році він помер у Нью-Йорку. Йому не було ще й 49 років.

Ніщо не відображає досягнення Мортона краще, ніж напис на його пам’ятнику:

WILLIAM T. G. MORTON.

Inventor and Revealer of Anaesthetic Inhalation

Before Whom, in All Time, Surgery Was Agony

By Whom Pain in Surgery was Averted and Annulled

Since Whom Science Has Control of Pain

Студенти також ознайомилися з історією кафедри анестезіології та реаніматології Буковинського державного медичного університету, її корифеями, науковими здобутками та актуальними перспективними завданнями.

Інформація на сайті БДМУ


Навчися рятувати життя, не проходь повз

опубліковано 14 вер. 2016 р., 20:07 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 15 вер. 2016 р., 22:02 ]

13 вересня викладачі та лікарі-інтерни ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» навчали студентів економічного факультету Чернівецького Національного університету ім. Ю. Федьковича основам долікарської допомоги. Зазначимо, що такі акції наразі є дуже актуальними та цікавими як для студентів так і для викладачів, адже це вже втретє економісти запросили фахівців БДМУ для показового освоєння надання першої долікарської допомоги.
Мета акції полягала в навчанні наданні першої долікарської допомоги в екстрених ситуаціях.
Зі вступним словом та привітанням виступив декан економічного факультету Руслан Білоскурський, який звернув увагу на актуальність і важливість даної тематики.
Акцію розпочала Анна Рибарчук, інтерн ІІ року навчання зі спеціальності «Анестезіологія та інтенсивна терапія», працівник Центру екстреної медичної допомоги, яка розповіла про актуальність першої долікарської допомоги, хто повинен надавати таку допомогу, які можуть бути невідкладні ситуації, та як потрібно надати першу долікарську допомогу для того, щоб врятувати людині життя. Все ілюструвалося мультимедійною презентацією та показово-практичними навичками.
Студенти ЧНУ активно відповідали на всі питання лектора а також задавали безліч додаткових запитань. Приємно відзначити, що частина студентів-економістів добре знають правила надання першої долікарської допомоги, особливо відзначився своїми знаннями ПДД студент Влад, який побував у зоні АТО.
По закінченню всі студенти мали змогу самостійно провести реанімаційні заходи на фантомі й багатьом вдавалося виконати їх правильно.
«Ми, медики, надзвичайно раді, що сучасна молодь обізнана та може врятувати життя людині в екстрених ситуаціях, не пройде повз постраждалого,» – розповідають організатори акції Галина Коваль, доцент кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології та Інга Єременчук, асистент кафедри фтизіатрії та пульмонології.

Окреме спасибі організатори висловлюють працівникам кафедри анестезіології та інтенсивної терапії БДМУ за всебічну підтримку та допомогу в подібних акціях.

ЗМІ про захід:

Серцево-легенево-мозкова реанімація в умовах політравми та бойових дій

опубліковано 10 вер. 2016 р., 09:54 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 10 вер. 2016 р., 10:00 ]

У структурі смертності населення травми займають третє місце, а серед осіб молодого віку (до 45 років) - перше. Серед механічної травми особливо висока смертність (як на догоспітальному, так і госпітальному етапах) спостерігається при політравмі (від 10 до 40% і більше). У структурі травматизму множинні і поєднані пошкодження досягають 12-15%, а при аваріях, катастрофах та під час бойових дій політравма становить 50-70-90%.
Політравма – пошкодження двох внутрішніх органів і більше в одній порожнині (поранення тонкої і товстої кишок, розрив печінки та селезінки, пошкодження обох нирок), травми в межах двох і більше анатомо-функціональних утворень опорно-рухової системи (перелом стегна і плеча , перелом обох кісток п'ят), пошкодження магістральних судин і нервів в різних анатомічних сегментах кінцівки або кінцівок.
На догоспітальному етапі надають невідкладну допомогу: припиняють кровотечу, при порушенні дихання забезпечують прохідність дихальних шляхів і штучну вентиляцію легень, при зупинці серця роблять непрямий масаж і використовують медикаментозні засоби.
Надання невідкладної допомоги у випадку клінічної смерті вимагає прийняття рішення впродовж 7-10 сек. А тривалість клінічної смерті, до розвитку незворотніх змін в організмі складає всього 3-5 хв.

Як поставити діагноз клінічна смерть?
Істинні ознаки стану клінічної смерті:
зупинка серця (відсутність пульсу на сонних артеріях);
зупинка дихання (відсутність дихальних рухів грудної клітки);
широкі зіниці, які не реагують на світло.

Які заходи проводити у випадку зупинки кровообігу?
Рекомендації європейської Ради по реанімації 2005 – 2010 - 2015р.р. (ERC Guidelines for Resuscitation):
Долікарняний етап: BLS – Basic Life Support.
Етап кваліфікованої медичної допомоги: ALS – Advanced Life Support.
С (Circulation). Штучна підтримка кровообігу. В перші 30 с зупинки серця – прекордіальний удар; потім – непрямий масаж серця. Кількість компресій на 1 хв – 100; глибина прогинання – 4-5 см. Співвідношення компресій грудної клітки та штучного дихання – 30:2.
А (Air). Відновлення прохідності дихальних шляхів: очищення рота від патологічного вмісту, видалення зубних протезів, потрійний прийом Сафара; на етапі ALS – використання повітреводу та ларінгомаски, комбітьюбу, інтубація трахеї.
В (Breathing). Штучна вентиляція легень. На етапі BLS – “рот до роту” видихуваним повітрям, на етапі ALS – мішком Амбу, респіратором. Дихальний об’єм – 500-600 мл (6-7 мл/кг) мл (для дорослого).

Шляхи оптимізації Серцево-легеневої реанімації:
Організаційні заходи.
освітні програми: підвищення якості проведення серцево-легеневої реанімації очевидцями події за допомогою диспетчерської служби, яка цілодобово надає інструкції з виконання прийомів СЛР;
Матеріально-технічне забезпечення.
прискорення проведення дефібриляції за рахунок оснащення дефібриляторами громадських місць (аеропортів, супермаркетів, вокзалів, готелів тощо), а також автомобілів правоохоронців та пожежних машин.
Сучасні засоби для проведення СЛР.
АЗД – автоматичний зовнішній дефібрилятор. AED – automated external defibrillator) - це прилад, що сам визначає показання до проведення дефібриляції після накладання електродів потерпілому в критичному стані.
Використання автоматичних зовнішніх дефібриляторів (АЗД, англ.-AED) не лише медичними працівниками (лікарі, фельдшери, медичні сестри), але і парамедиками (рятувальники, міліція, охорона, стюардеси тощо) дозволить підвищити шанс на виживання!

Матеріал підготував: Микола Кокалко, доцент кафедри анестезіології та реаніматології

1-10 of 18