Новини


Актуальні питання анестезіології та інтенсивної терапії

опубліковано 26 жовт. 2017 р., 17:26 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 26 жовт. 2017 р., 17:28 ]

23 жовтня кафедрою анестезіології та реаніматології спільно з асоціацією анестезіологів Чернівецької області було проведено міжрегіональну науково-практичну конференцію «Актуальні питання анестезіології та інтенсивної терапії».

 На форумі виступили Головний позаштатний анестезіолог МОЗ України, голова асоціації анестезіологів України д.мед.н., професор Дубров Сергій Олександрович з доповіддю «Плазмозамінники в практиці лікаря анестезіолога»; обласний позаштатний анестезіолог, асистент кафедри анестезіології та реаніматології БДМУ Кушнір С.В. та клінічний ординатор Рибарчук А.В. з доповіддю «Ентеральне та парентеральне харчування у відділеннях інтенсивної терапії»; професор Коновчук Віктор Миколайович та асистент кафедри анестезіології та реаніматології з доповіддю «Реґіонарна анестезія. Що нового?».

Конференція проходила активно, в обговоренні взяли участь практичні лікарі. Предметом обговорення були дискусійні питання інфузійно-трансфузійної терапії в інтенсивній терапії.












Інформація на сайті БДМУ

Трагічне та комічне в анестезіології

опубліковано 17 жовт. 2017 р., 20:48 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎

12 жовтня на кафедрі анестезіології та реаніматології за участю лікарів-інтернів та клінічних ординаторів відбувся День інформації за темою: «Трагічне та комічне в анестезіології», присвячений Всесвітньому дню анестезіолога.

 

Метою заходу було ознайомлення студентів з історією становлення анестезіології як науки, причинами, клінічними ознаками, ускладненнями та методами анестезіології. Також – з цікавими фактами в анестезіології.

Представлений матеріал супроводжувався презентацією та підібраним відеоматеріалом.

Під час заходу відбулася жвава дискусія із співробітниками кафедри, в якій піднімались питання впливу наркозу на організм людини.


Захід було підготовлено та проведено провідним бібліотекарем інформаційно-бібліографічного відділу з сектором інформаційного обслуговування Софією Задерей та асистентом кафедри Андрущаком Андрієм.




Інформація на сайті БДМУ

До міжнародного Дня анестезіолога

опубліковано 16 жовт. 2017 р., 20:29 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎

Думки про професію: «Анестезіолог – це той, хто стоїть біля голови»

 

Сучасна анестезіологія набула небувалого розквіту. Вона базується на досягненнях медичної науки і практики. Анестезіолог володіє низкою потужних анестетиків, які в повній мірі, ефективно і надійно гарантують втрату хворим відчуття болі під час операції.

Професія анестезіолога складна, важка і дуже відповідальна. Проте, нерідко праця анестезіолога залишається в тіні. Мені приходить на думку одна історія. В однієї хворої, яка перенесла операцію, спитали: «Як звати хірурга, який робив вам операцію?» Пацієнтка назвала прізвище, ім’я та по-батькові свого рятівника – хірурга. Ще б пак! На друге питання «А хто був анестезіологом?», - хвора відповіла: «А це той, хто стояв біля голови? Ні, не знаю». Отакої! Тривога пацієнта перед операцією, страх відчути біль під час неї, короткий термін спілкування з анестезіологом, а потім сама анестезія і вихід з неї, не дають пацієнту можливості зосередитися на особистості анестезіолога.

Недаремно, на другий день після операції при відвідуванні прооперованого останній дивиться на анестезіолога, нерідко, з подивом – як вперше бачить! А в руках цього спеціаліста на момент операції знаходилися всі важелі керування та  корекції всіма функціями органів і систем організму, коли виключається самостійне дихання і втрачається свідомість. Впевненість і рішучість анестезіолога допомагає хворому перейти психологічний бар’єр і пересилити свій страх перед майбутньою операцією.

Пацієнт самої операції не пам’ятає, після анестезії, інколи, навіть не вірить, що все вже позаду, операція скінчилася. А лікар анестезіолог вже спішить до іншого пацієнта, який потребує його допомоги. Результати роботи хірурга ще тривалий час турбують пацієнта. А ось робота лікаря анестезіолога здійснюється поза свідомістю пацієнта, він її не бачить. Як ми не бачимо свого янгола-охоронця, який нас оберігає і направляє, про якого ми не часто згадуємо. Необхідно констатувати, що по емоційній напруженості «злету» і «посадки», розподілу уваги і швидкості реакції роботу анестезіолога нерідко порівнюють з льотною справою. Любов і повага до професії, розуміння впливу анестезії на організм, покращення умов безпеки пацієнта під час знеболення, все це підсвідомо формує думку, що найкраща анестезія – це та, яку вдалося уникнути!

Доцент кафедри анестезіології та реаніматології Сергій Акентьєв.

Інформація на сайті БДМУ

В БДМУ відзначили День анестезіолога

опубліковано 14 жовт. 2017 р., 01:38 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 14 жовт. 2017 р., 01:41 ]

Напередодні Всесвітнього дня анестезіолога доцентом кафедри анестезіології та реаніматології, к.мед.н. Володимиром Петриничем організовано проведення круглого столу на тему «Історія розвитку анестезіології та здобутки кафедри анестезіології та реаніматології Буковинського державного медичного університету» зі студентами 13 групи медичного факультету № 1.

Під час круглого столу студенти дізналися про непростий життєвий шлях фундатора анестезіології – Томаса Мортона.
«Мортон народився в 1819 році в місті Чарлтон, Массачусетс. Навчався в Балтиморському коледжі зубної хірургії та в 1842 році розпочав свою практику з протезування зубів. Щоб зробити це добре, потрібно видаляти коріння старих зубів, що до винаходу анестезії було дуже болючим.
Експерименти з ефіром у якості анестезії Мортон розпочав проводити спочатку на тваринах (включаючи свою собаку), а потім і на собі. 30 вересня 1846 року до кабінету Мортона увійшов чоловік на ім᾽я Ебен Фрост зі страшним зубним болем і побажав застосувати все що завгодно, лише б полегшити страждання при видаленні зуба. Мортон застосував ефір і видалив хворий зуб. Коли Фрост прийшов до тями, він сказав, що не відчував жодного болю. Кращого результату важко було й очікувати.

Хоча операція проходила при свідках і про неї на наступний день повідомили бостонські газети, подія не привернула широкої уваги. Стало зрозуміло – необхідна більш драматична демонстрація. Мортон звернувся до доктора Уоррена, старшого хірурга Массачусетської центральної лікарні в Бостоні, з проханням надати йому можливість для демонстрації свого методу знеболення. І вже 16 жовтня 1846 року перед значною аудиторією лікарів та студентів-медиків Мортон приспав пацієнта Гілберта Еббота ефіром, а потім доктор Уоррен видалив на шиї Еббота пухлину. Анестезія повністю довела свою ефективність, а демонстрація мала шалений успіх з висвітленням у багатьох газетах та широким застосуванням її при хірургічних операціях.

Кілька днів після операції Мортон і Джексон (лікар і вчений, який запропонував Мортону використовувати ефір) заповнили додаток до патенту. Але тут не обійшлося без низки сутичок за пріоритет. Окрім того, більшість лікарів і лікарень, які застосовували анестезію, не збиралися платити жодних авторських гонорарів. Витрати на судовий процес і боротьбу за пріоритет незабаром поглинули всі гроші, отримані Мортоном за винахід. Засмучений і виснажений у 1868 році він помер у Нью-Йорку. Йому не було ще й 49 років.

Ніщо не відображає досягнення Мортона краще, ніж напис на його пам’ятнику:

WILLIAM T. G. MORTON. 
Inventor and Revealer of Anaesthetic Inhalation 
Before Whom, in All Time, Surgery Was Agony 
By Whom Pain in Surgery was Averted and Annulled 
Since Whom Science Has Control of Pain 

Студенти також ознайомилися з історією кафедри анестезіології та реаніматології Буковинського державного медичного університету, її корифеями, науковими здобутками та актуальними перспективними завданнями.

Студенти БДМУ гідно презентували університет на олімпіаді з симуляційної медицини

опубліковано 3 жовт. 2017 р., 05:36 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎

Упродовж 28-30 вересня студенти ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет» взяли участь у Всеукраїнській олімпіаді з симуляційної медицини.

 Змагання проходили на базі НОК «Червона калина» Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського.

Студенти БДМУ: Ванат В.Я, 24 гр. VI курсу, Кидановський І.О. 17 гр. VI курсу, Коваленко І.Ю. 24 гр. VI курсу, Кронда Ю.О. 15 гр. VI курсу (керівник групи Андрущак А.В. асистент кафедри анестезіології та реаніматології, завідувач кафедри, професор Коновчук В.М.) за сприяння Центру ОКУ «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (заступник директора Паушак С.Т.), досягли успіху на І олімпіаді з стимуляційної медицини з міжнародною участю, де отримали кубок за перемогу у фаховому конкурсі, ставши найкращими у наданні невідкладної допомоги постраждалому при утопленні.

Окрім змагань, учасники мали можливість ознайомитись з останніми технологіями і здобутками європейської медицини в галузі невідкладної допомоги, прийняти участь у роботі майстер-класів за технологіями європейських рекомендацій.

Інформація на сайті БДМУ

Співробітник кафедри анестезіології та реаніматології БДМУ пройшов стажування в Іспанії

опубліковано 2 жовт. 2017 р., 07:55 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 3 жовт. 2017 р., 05:39 ]

Доцент кафедри анестезіології та реаніматології Анатолій Ковтун пройшов науково-педагогічне стажування у Барселоні (Іспанія) в ESEI International School Barcelona.

 

Організація навчального процесу та інноваційні методи навчання стали основою програми стажування. Зокрема, були обговорені новітні методи навчання студентів, вимоги до публікацій наукових робіт у європейських наукових журналах.

Під час стажування Анатолій Іванович відвідав лекції та семінари у Барселонському університеті, заснованому ще у 1450р.

«Заняття проходять у постійному активному спілкуванні лектора з аудиторією. жваво, хоча відвідування лекцій, як і у більшості європейських вузів не обов’язкове, студенти можуть прослуховувати лекції онлайн і навіть задавати запитання лектору, знаходячись вдома чи у дворі університету (всі лекційні зали обладнані відповідною електронною технікою). Записи усіх лекцій зберігаються у електронному вигляді та за потреби студенти та усі бажаючі можуть переглянути їх. Викладачі, які виконують наукову роботу можуть брати творчу відпустку на рік або більше, причому виконання роботи може проводитися у будь-якму університеті світу, але по завершенню роботи дають детальний звіт та проводиться аналіз роботи керівниками навчального закладу,» – розповідає лікар-анестезіолог.

Як зазначає Анатолій Іванович, особливу увагу викладачі приділяють активним нестандартним креативним студентам, виокремлюють їх із основної маси студентів, залучають до виконання складних наукових досліджень, дають можливість самореалізуватися. Багаторічний європейський досвід підтвердив правильність такого підходу до підбору та підготовки молодих талановитих науковців, які в подальшому стають авангардом світової науки.


Інформація на сайті БДМУ

Серцево-легенево-мозкова реанімація в умовах політравми

опубліковано 11 вер. 2017 р., 04:11 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎

У структурі смертності населення травми займають третє місце, а серед осіб молодого віку (до 45 років) - перше. Серед механічної травми особливо висока смертність (як на догоспітальному, так і госпітальному етапах) спостерігається при політравмі (від 10 до 40% і більше). У структурі травматизму множинні і поєднані пошкодження досягають 12-15%, а при аваріях, катастрофах та під час бойових дій політравма становить 50-70-90%.

Політравма – пошкодження двох внутрішніх органів і більше в одній порожнині (поранення тонкої і товстої кишок, розрив печінки та селезінки, пошкодження обох нирок), травми в межах двох і більше анатомо-функціональних утворень опорно-рухової системи (перелом стегна і плеча, перелом обох кісток п'ят), пошкодження магістральних судин і нервів в різних анатомічних сегментах кінцівки або кінцівок.

На догоспітальному етапі надають невідкладну допомогу: припиняють кровотечу, при порушенні дихання забезпечують прохідність дихальних шляхів і штучну вентиляцію легень, при зупинці серця роблять непрямий масаж і використовують медикаментозні засоби.

Надання невідкладної допомоги у випадку клінічної смерті вимагає прийняття рішення впродовж 7-10 сек. А тривалість клінічної смерті, до розвитку незворотніх змін в організмі складає всього 3-5 хв.



Як поставити діагноз клінічна смерть?

Істинні ознаки стану клінічної смерті:

зупинка серця (відсутність пульсу на сонних артеріях);

зупинка дихання (відсутність дихальних рухів грудної клітки);

широкі зіниці, які не реагують на світло.

Які заходи проводити у випадку зупинки кровообігу?

Рекомендації європейської Ради по реанімації 2005 – 2010 - 2015р.р. (ERC Guidelines for Resuscitation):

Долікарняний етап: BLS – Basic Life Support.

Етап кваліфікованої медичної допомоги: ALS – Advanced Life Support.

С (Circulation). Штучна підтримка кровообігу. В перші 30 с зупинки серця – прекордіальний удар; потім – непрямий масаж серця. Кількість компресій на 1 хв – 100 - 120; глибина прогинання –5-6 см. Співвідношення компресій грудної клітки та штучного дихання – 30:2.

А (Air). Відновлення прохідності дихальних шляхів: очищення рота від патологічного вмісту, видалення зубних протезів, потрійний прийом Сафара; на етапі ALS – використання повітреводу та ларінгомаски, комбітьюбу, інтубація трахеї.

В (Breathing). Штучна вентиляція легень. На етапі BLS – “рот до роту” видихуваним повітрям, на етапі ALS – мішком Амбу, респіратором. Дихальний об’єм – 500-600 мл (6-7 мл/кг) мл (для дорослого).

Шляхи оптимізації Серцево-легеневої реанімації:

Організаційні заходи.

Освітні програми: підвищення якості проведення серцево-легеневої реанімації очевидцями події за допомогою диспетчерської служби, яка цілодобово надає інструкції з виконання прийомів СЛР;

Матеріально-технічне забезпечення.

Прискорення проведення дефібриляції за рахунок оснащення дефібриляторами громадських місць (аеропортів, супермаркетів, вокзалів, готелів тощо), а також автомобілів правоохоронців та пожежних машин.

Сучасні засоби для проведення СЛР.

АЗД – автоматичний зовнішній дефібрилятор. AED – automated external defibrillator) - це прилад, що сам визначає показання до проведення дефібриляції після накладання електродів потерпілому в критичному стані.

Використання автоматичних зовнішніх дефібриляторів (АЗД, англ.-AED) не лише медичними працівниками (лікарі, фельдшери, медичні сестри), але і парамедиками (рятувальники, міліція, охорона, стюардеси тощо) дозволить підвищити шанс на виживання!


Матеріал підготував:  асистент кафедри анестезіології та реаніматології Андрій Андрущак.

Інформація на сайті БДМУ

Анафілактичний шок

опубліковано 5 лип. 2017 р., 11:23 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎

Анафілактичний шок – це системна алергійна реакція негайного типу, яка виникає внаслідок швидкого і масивного виділення медіаторів із тканинних базофілів (тучних клітин) та базофілів периферійної крові при повторному контакті організму з антигеном (алергеном). Він є найбільш тяжким системним проявом алергії негайного типу.

Найчастіше виникає у відповідь, як на парентеральне застосовування лікарських або діагностичних засобів, так і у випадку перорального вживання ліків і харчових добавок, укусів комах та ін. При цьому кількість антигену не має суттєвого значення. Анафілактичні реакції можуть спостерігатися, також, внаслідок застосування алергенів для діагностики і лікування хворих з алергійними захворюваннями, при ін’єкціях протигрипозної, коклюшної, тифозної вакцин, правцевого, дифтерійного анатоксину.

У розвитку анафілактичної реакції розрізняють три фази: імунологічну, патохімічну і патофізіологічну. При надходженні алергену в сенсибілізований організм відбувається поєднання його з антитілами, фіксованими на клітинних мішенях, внаслідок чого виникають зміни в структурі молекули антитіла. В клітинах відбувається утворення і секреція різноманітних медіаторів - гістаміну, серотоніну, брадикініну та гепарину.

Клінічні прояви анафілактичного шоку характеризуються порушеннями функції дихання, гемодинамічними розладами, проявами з боку шкіри та ЦНС. Вони зумовлені виділенням гістаміну та інших медіаторних речовин з базофілів та тучних клітин, що і зумовлює втрату судинного тонусу, різке зменшення периферійного опору судин і, як наслідок, зниження артеріального тиску та інщі прояви. В процесі відбувається втягнення гладкої мускулатури бронхів, підвищення судинної проникності, гіперсекреція залоз.

Особлива роль у патогенезі анафілактичного шоку належить еозинофілам. Під час активації з них звільнюються ферменти, що беруть участь у сповільненні анафілаксії.

Клінічні прояви анафілактичного шоку виникають через 3-30 хв. після надходження алергену в сенсибілізований організм. Розрізняють три ступені тяжкості клінічних проявів, які залежать від їх вираженості: легкий, помірно тяжкий і тяжкий (блискавичний).

Легкий перебіг: продромальний період, зазвичай не тривалий - 5-10 хв. Характеризується появою свербіжа, висипами на шкірі по типу кропив’янки, еритеми, виникають відчуття печіння або жару. Може виникнути набряк Квінке з різноманітною локалізацією. Хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, загальну слабість, страх смерті , нестачу повітря, шум у вухах, погіршення зору, оніміння язика, губ, пальців, болі в животі, попереку. У деяких хворих виникає бронхоспазм, часто - блювання, рідкі випорожнення, мимовільні дефекація та сечовипускання. Навіть під час легкого перебігу хворі непритомніють. Артеріальний тиск знижений, тони серця глухі, пульс ниткоподібний, частий.

При помірно тяжкому перебігу, крім описаних симптомів, приєднуються судоми та задуха. За рахунок зростання активації фібринолітичної активності крові можуть виникнути кровотечі: носові, шлунково-кишкові, маткові.

Тяжкий перебіг характеризується миттєвим розвитком клінічної картини. Хворі швидко непритомніють. Відмічаються різка блідість та ціаноз шкірних покривів, великі краплини поту на чолі, виділення піни з рота, зіниці розширені, тонічні й клонічні судоми. Тони серця не вислуховуються, АТ та пульс не визначаються. За умов тяжкого перебігу відзначається високий відсоток летальності. Причинами смерті, зазвичай є гостра судинна недостатність, асфіксія, тромбоз судин мозку, серця, крововиливи у життєво важливі органи.

В післяшоковому періоді можуть спостерігатися симптоми ураження нирок, печінки, міокарда, гемолітична жовтяниця, агранулоцитоз, а також ураження нервової системи у вигляді менінгоенцефаліту, арахноїдиту, поліневриту.

Лікування полягає в наступному:

1.  Хворого кладуть на спину, на тверду поверхню, піднімають ноги, опускають голову, виводять щелепу для попередження западання язика.

2. Якщо антигенний матеріал було уведено в кінцівку, слід накласти на неї джгут проксимальніше місця уведення. Саме ж місце уведення слід обколоти 0,1% розчином адреналіну та прикласти лід, що уповільнить всмоктування антигену.

3. В/в 0,1% розчин адреналіну гідро хлориду в кількості 0,5 – 1,0 мл., на 10 мл. 0,9% розчину натрію хлориду. Повторні уведення такої ж дози слід проводити кожні 10 – 20 хв. до початку інфузії дофаміну, а за його відсутності – до повної стабілізації гемодинаміки.

4. Інфузійна терапія розчинами: Рефортан, Рефортан-плюс, Стабізол, Сорбілакт та розчини струмкнево до появи АТ, потім краплинно до остаточної стабілізації гемодинаміки.

5. Ɛ-амінокапронова кислота 5% - 100 мл. в/в краплинно (притаманна антиалергійна дія, а також пригнічується утворення антитіл).

6. Інгібітори протеолітичних ферментів (Гордокс 100 тис. АКкрОд, Контрикал 20 – 50 тис. АТрОд, Трасилол 100 – 200 тис. Од) – в/в, краплинно, на 20 мл. фізіологічного розчину натрію хлориду.

7. Глюкокортикостероїди: Преднізолон – 60-90 мг. + гідрокортизон 125 мг. в/в кожні 4-6 год.

8. Антигістамінні препарати (Тавегіл 2,0 мл, Супрастин 2%-3,0 мл та ін.) – в/м або в/в.

9. Дофамін – 200 мг (4% - 5,0 мл) на 200,0 мл. 0,9% р-ну натрію хлориду в/в краплинно (20-30 крапель/хв., під контролем АТ).

10. Киснева терапія.

11. При вираженому та тривалому бронхоспазмі - трахеостомія.

12. За необхідності - реанімаційні заходи (непрямий масаж серця, штучна вентиляція легень).


Інформація на сайті БДМУ


Матеріал підготував: асистент кафедри анестезіології та реаніматології Петро Кифяк. 

Студентам БДМУ проведено майстер-клас з надання першої допомоги при утопленні

опубліковано 16 трав. 2017 р., 07:38 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎   [ оновлено 16 трав. 2017 р., 07:42 ]

10 травня доцентом кафедри анестезіології та реаніматології Володимиром Петриничем та асистентом кафедри сімейної медицини Маріанною Сем’янів для студентів 5-го (41 група) та 6-го (42 група) курсів медичного факультету № 3 проведено майстер-клас з надання першої допомоги при утопленні «Drowning & Prevention».

Теоретичну частину з використанням ілюстрованої презентації провела асистент Маріанна Сем’янів, після чого практична сторона питання була покроково продемонстрована доцентом Володимиром Петриничем.

Студентам була надана можливість провести штучне дихання та непрямий масаж серця на манекені.
















Гострий панкреатит

опубліковано 7 квіт. 2017 р., 20:50 Петринич Володимир Володимирович ‎(БДМУ, Чернівці)‎

Гострий панкреатит (ГП) - це гостре запально-некротичне захворювання  підшлункової залози (ПЗ), в основі якого лежить аутоліз тканини залози власними активованими ферментами, із подальшим приєднанням асептичного або мікробного запалення, а також ураженням оточуючих органів та систем позаочеревинної локалізації.

 

ГП відноситься до найтяжчих невідкладних хірургічних захворювань органів черевної порожнини і за частотою звернення займає третє місце після гострого апендициту та гострого холециститу.

В Україні захворюваність на ГП складає від 76 до 102 на 100000 населення. Етіологію гострого панкреатиту встановлюють відповідно до анамнезу захворювання та анамнезу життя хворого (жовнокам'яна хвороба, вживання алкоголю або медичних препаратів, гіперліпідемія, травма, ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія в анамнезі), захворювання підшлункової залози у родичів.

Найбільш частими етіологічними причинами ГП є патологія жовчних шляхів і алкоголізм, на частку яких припадає близько 60-80% пацієнтів. Приблизно в 10% хворих виявляються рідкісні чинники захворювання, в 10-20% пацієнтів етіологія залишається невідомою. Основний етіологічний фактор ГП різниться залежно від країни та регіону проживання. В більшості європейських країн частіше зустрічається ГП біліарної етіології, частота якої досягає 45-55%.

Пік захворюваності припадає від 50 до 60 років, жінки хворіють частіше. На відмінну від європейських країн, в Україні, США, Канаді, Фінляндії, Росії та Білорусі основною причиною ГП виступає вживання алкоголю та його сурогатів, досягаючи рівня 45-65%.

Вважається, що регулярне вживання більше 60 г етанолу на добу або більше 160 г одноразово є статистично вірогідними чинниками розвитку алкогольного ГП.

З моменту першого опису ГП (1578 рік, S.Alberti) було проведено безліч експериментальних та клінічних досліджень, однак остаточний механізм розвитку захворювання у людей до цих пір не встановлений.

Патогенез ГП складний, виявленні механізми неоднозначні, а іноді – протирічать один одному.

Центральне місце в сучасному уявленню патогенезу ГП посідає гостре інтрапанкреатичне запалення, яке при тяжких формах захворювання трансформується в синдром системної запальної відповіді (ССЗВ).

Незалежно від основної етіології, природний перебіг ГП можна розділити на три етапи: місцеве асептичне запалення підшлункової залози, ССЗВ і стадію інфекційних ускладнень із синдромом мультиорганої недостатності (МОН). Початок захворювання гострий, характерна клінічна тріада Мондора (біль у підребір’ї, який носить «оперізуючий» характер, здуття черева і багаторазова блювота, яка не приносить полегшення стану).

Наявність ГП підтверджують лабораторними дослідженнями (підвищення амілази крові у два-три рази вище норми) та інструментальними методами (УЗ-дослідження і за показаннями - комп’ютерна томографія).

Згідно останнього міжнародного консенсусу (Маямі, 2012), гострий панкреатит, який не супроводжується панкреонекрозом (ПН), відноситься до легкої важкості (midle), зустрічається в 80-85% хворих, лікується консервативно і не потребує хірургічного втручання. Якщо у хворих із ПН виникає органна недостатність (ОН) і триває до 48 год, захворювання відносять до середньої (moderate) важкості, незалежно від наявності чи відсутності локальних ускладнень. При тривалості ОН понад 48 год і наявності локальних ускладнень, ГП відноситься до важкого ступіню захворювання (severite).

До локальних ускладнень гострого некротичного панкреатиту відносяться: гострі рідинні скупчення, гострі постнекротичні рідинні скупчення, відмежовані вогнища панкреонекрозу і некрозу парапанкреатичної клітковини.

Лікування легкого панкреатиту

проводять в хірургічному відділені, для цього достатньо проведення базисного лікувального комплексу: пероральне харчування після зменшення больового синдрому та зменшення рівня прозапальних маркерів, анальгетики та нестероїдні протизапальні препарати, спазмолітики, інфузійну терапію для поповнення дефіциту рідини, пригнічення секреції шлунка та підшлункової залози.

При відсутності ефекту від терапії, яка проводиться протягом 6 годин та появи  хоча б однієї ознаки панкреатиту середнього або важкого ступеню необхідно перевести хворого до відділення інтенсивної терапії і продовжувати лікування з урахуванням важкості ГП, яка визначається наявністю постійної органної недостатності.

У хворих з тяжким перебігом ГНП і підозрою на інфекційні ускладнення емпірично призначають антибіотики широкого спектру дії, які добре проникають у девіталізовані тканини підшлункової залози (переважно карбопенеми). Абсолютним показом до оперативного втручання є інфікований панкреонекроз.

Традиційним підходом до оперативного втручання при інфікованому панкреонекрозі є панкреатонекрсеквестректомія з подальшим закритим (напівзакритим, відкритим) лаважем, плановою релапаротомією або лапаростомією, що супроводжується високою частотою ускладнень і летальності. В останні роки лікувальна тактика при ГНП зазнала значних змін. При лікуванні місцевих ускладнень ГНП, як альтернатива загальноприйнятій, сучасна хірургічна тактика ґрунтується на широкому впровадженні мініінвазивних технологій: пункції та дренування під УЗ/КТ-контролем, методик санації гнійно-некротичних вогнищ з використанням мінідоступів, ендоскопічних методів некрсеквестректомії з внутрішним дренуванням. Мініінвазивні втручання використовуються як самостійний хірургічний метод лікування при панкреатичних абсцесах і інфікованих псевдокістах, або як етап підготовки до некрсеквестректомії (ескалаційний підхід, step-up approach).Профілактика ГП: запобігати прийому алкоголю, особливо при наявності жовчнокам’яної хвороби, своєчасно видаляти жовчний міхур з конкрементами, запобігати надлишковому прийому жирної та білкової їжі.

Матеріал підготував: доцент кафедри анестезіології і реаніматології В.І.Ротар

Інформація на сайті БДМУ

1-10 of 26