Щорічно 16 жовтня анестезіологічна спільнота Буковини і світу святкують своє професійне свято. Треба зауважити, що с початком цьогорічної осені розпочата плідна робота анестезіологів України, які об'єднані в Асоціацію Анестезіологів України. Асоціація анестезіологів України, маючи 6,5 тисяч членів, в свою чергу є членом Всесвітньої федерації спілок анестезіологів та Європейської асоціації анестезіологів.

 Анестезіологи навчаються. "Анестезіологічна осінь" розпочалась проведенням Конгресу анестезіологів України 19-21 вересня 2019 року в місті Києві. Естафету підхопить «Молодіжна анестезіологічна конференція «Тріщинські читання» 16-19 жовтня 2019 року (Київ). А продовжиться науково-практичними конференціями «Галицькі анестезіологічні читання: актуальні питання анестезіології та інтенсивної терапії» 20-21 жовтня 2019 року (Тернопіль) та «Нові горизонти анестезіології, інтенсивної терапії критичних станів та лікування болю» 23-24 жовтня 2019 року (Дніпро). Крім цього, буде і ще низка конференцій, пов'язаних з анестезіологією та інтенсивною терапією критичних станів.

Основним форумом року, звичайно, є конгрес. На конгресі підведені підсумки розвитку анестезіології в Україні за попередній рік та виокремлені актуальні питання, над якими треба працювати, щоб покращити результати надання анестезіологічного забезпечення та інтенсивного лікування у ВІТ. На конгресі заслухані змістовні доповіді щодо особливостей тромбопрофілактики у пацієнтів з підвищеним індексом маси тіла, в онкології, в реґіонарній анестезії, у жінок з підвищеним ризиком, в пластичній хірургії. Актуальним є впровадження нових підходів до лікування тромбоемболії легеневої артерії.

Другим важливим напрямком були дискусії щодо сучасних підходів боротьби з антибіотикорезистентністю. Розглядалися питання антибактеріальної терапії у пацієнтів із загостренням ХОЗЛ, не госпітальною пневмонією, ускладненою септичним шоком; нозокоміальною інфекцією у відділеннях ВІТ. З цікавістю слухали лікарі анестезіологи, як нові β-лактами з інгібіторами β-лактамази допоможуть боротьби з антибіотикорезистентністю.

На конгресі були висвітлені проблемні питання лікування післяопераційного болю, складу мультімодальної анестезії, нейроаксіальних методів анестезії і знеболення, аналгоседації. Не залишилися без уваги і питання моніторингу і безпеки хворого під час анестезії, гемодинамічних ускладнень анестезії і їх корекції. Лікарі анестезіологи, учасники конгресу, набули нових знань і навичок, зосередили увагу на проблемних питаннях, які залишаються предметом подальшого вивчення і дослідження науковців.

У роботі конгресу брала участь і чернівецька делегація лікарів-анестезіологів, до якої ввійшли молоді  практичні лікарі, а також завідувачі відділень інтенсивної терапії м.Чернівці і районних лікарень. Керівником групи був асистент кафедри анестезіології та реаніматології БДМУ (завідувач проф. Коновчук В.М.) експерт департаменту охорони здоров'я ОДА з фаху «Анестезіологія» Кушнір С.В.

Матеріал підготував доцент кафедри анестезіології та реаніматології Акентьєв Сергій

Інформація на сайті БДМУ

Дитячі та юнацькі роки ювіляра промайнули тут, на Буковині, в смт Глибока. Щедра та чарівна природа буковинського краю, доброта та мудрість батьків Домніки Іванівни та Миколи Федоровича були життєдайним джерелом для Віктора Миколайовича. В 1966 році закінчив середню школу, а в 1973 – Чернівецький медичний інститут. Після закінчення якого працював лікарем-хірургом у Глибоцькій ЦРЛ. Перші роки самостійної роботи позначені пошуком спеціальності до душі, в якій міг би реалізувати себе як фахівець, і як людина. З 1975 по 1978 рр. Коновчук В.М. працював лікарем-анестезіологом у відділенні реанімації обласної лікарні м.Чернівці. Прагнучи підвищення рівня своїх знань Віктор Миколайович в 1978-1980 роках закінчує клінічну ординатуру по анестезіології при ЧДМІ. Надалі доля повертає таким чином, що він з 1980 року розпочинає наукову діяльність в якості асистента кафедри фармакології та клінічної фармакології. Діапазон наукових інтересів науковця Коновчука В.М. різнобічний. На вістрі стику фармакології, реаніматології, анестезіології, патологічної фізіології виконані і успішно кандидатська дисертація «Особливості волюморегуляції при зменшенні маси ниркової паренхіми» (1983), докторська дисертація «Участь лімфатичної системи в регуляції водно-сольового обміну в нормі і патології» (1993).

З 1988 року Коновчук В.М. стає асистентом кафедри загальної хірургії, а з 1993 р. – асистентом, 1994 р. –доцентом, з 1995 р. – професором кафедри госпітальної терапії з курсом клінічної фармакології. Після цього з 1996 року Віктор Миколайович очолює кафедру анестезіології та реаніматології.

Під керівництвом В.М.Коновчука на кафедрі продовжена розробка та оптимізація інтра- та екстракорпоральних методів інтенсивної терапії тяжких екзо- і ендотоксикозів, що стало предметом 4-х планових науково-дослідних робіт.

В полі зору завідувача кафедри, крім цього, постійно стоять питання підвищення якості навчального процесу, підвищення фахової підготовки та розширення лікувальної роботи співробітниками кафедри. Не менш важливою ланкою своєї роботи Віктор Миколайович вважає виховання молодих науковців: він був керівником кандидатських дисертацій ряду співробітників кафедри. Зараз під його керівництвом виконується 2 кандидатські дисертації. Крім того, ряд співробітників кафедри та практичних лікарів під його керівництвом закінчили аспірантуру та клінічну ординатуру з анестезіології. На кафедрі викладається низка дисциплін з фахів «анестезіологія» та «медицина невідкладних станів» для студентів, лікарів–інтернів, лікарів-слухачів на курсах удосконалення.

Природна доброта, розсудливість, скромність, загострене відчуття справедливості, толерантність до думки опонента, принциповість, коректність, високий професіоналізм викликають глибоку повагу та прихильність до Віктора Миколайовича багатьох співробітників університету, учнів, практичних лікарів і пацієнтів. Він є автором і співавтором 234 наукових праць, національного підручника «Анестезіологія та інтенсивна терапія», 20 навчальних посібників, має 15 винаходів.

Свій ювілей В.М.Коновчук зустрічає у розквіті життєвих і творчих сил. Ректорат університету, співробітники кафедри та студентство щиро вітають ювіляра, бажають йому міцного здоров'я, щастя, наснаги, творчих успіхів, здійснення всіх планів і задумів.

Матеріал підготував: Сергій Акентьєв, доцент кафедри анестезіології та реаніматології

Інформація на сайті БДМУ

До 80-ліття з дня народження професора Стащука Володимира Федоровича.

Так доля склалася, що починаючи з 1983 року був зарахований в ОКЛ м.Чернівці на посаду хірурга «штучної нирки». Необхідно зауважити, що вже з 1962 року в лікарні вже існував Центр екстракорпорального гемодіаліза («штучної нирки»). На базі відділення анестезіології та реанімації ще з 1967 року існував курс анестезіології та реаніматології на чолі з доцентом В.Ф. Старуком. Курс проводив наукове керівництво відділенням, вирішуючи актуальні проблеми анестезіології та інтенсивної терапії.

Під керівництвом В.Ф.Стащука в практику реанімації та інтенсивної терапії вперше були впроваджені нові перспективні методи детоксикації організму – гемосорбція і лімфосорбція, удосконалювався метод екстракорпорального гемодіалізу, зокрема поєднання його з гемосорбцією під час детоксикації. В цей час і я включився в роботу відділення реанімації, чому сприяв Володимир Федорович. Мене зразу вразили його наполегливість, природна інтуїція і цілеспрямованість. Він міг зразу всіх впевнити щодо ведення критичних пацієнтів з метою усунення інтоксикації, або в об'ємі анестезіологічного забезпечення тяжких хворих.

Особисто Володимиром Федоровичем  були проведені морфофізіологічні та експериментально-клінічні дослідження по застосуванню сорбційних методів детоксикації. Перша лімфосорбція в Україні була проведена в Чернівцях у грудні 1979 року, а перша гемосорбція – у вересні 1981 року. Результатом наполегливої праці над розробкою нових методів лікування в 1985 році був захист В.Ф.Стащуком докторської дисертації на тему «Перфузія лімфатичної системи в реаніматології та інтенсивній терапії».

Висновки дисертаційної роботи лягли в основу методичних рекомендацій «Лімфогенні методи в реаніматології та інтенсивній терапії», затверджені МОЗ СРСР в 1985 році. В цей час в обласній клінічній лікарні м.Чернівці було відкрито центр гемосорбції та лімфогенних методів. Керівником центру став В.Ф.Стащук, він брав безпосередню участь у проведенні перших операцій з еферентної терапії в Чернівцях, Київі, Хмельницькому, Івано-Франківську, Тернополі, а також у впровадженні наукових розробок під час закордонного відрядження в Об'єднаній республіці Танзанія (1988-1992 рр.). В.Ф.Стащук був багатий на ідеї, особливо в царині еферентної терапії. Тому і я був захоплений цими методами. Спочатку займався активно налагодженням хворим ендолімфатичної та лімфотропної антибіотикотерапії. Працював хірургом «штучної нирки» при гострих випадках ниркової недостатності у хворих реанімаційного профілю, брав участь в налагодженні і проведенні гемосорбції, лімфосорбції, пункцією крупних вен у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Володимир Федорович постійно працював над удосконаленням методів детоксикації в плані зменшення впливу детоксикуючих систем на організм хворого. Тому він так впевнено рекомендував впровадити в практику лікаря метод плазмосорбції, при якому очищена плазма пацієнта повертається в організм без ушкодження формених елементів. З легкої руки Володимира Федоровича напрацювання щодо плазмосорбції лягли в основу моєї кандидатської дисертації на тему «Застосування плазмосорбції в порівняльному аспекті з гемосорбцією і плазмаферезом в клініці інтенсивної терапії», яка була захищена в 1996 році. В.Ф.Стащук завжди був для мене вчителем не тільки в навчальній і науковій діяльності, але в житейських питаннях, хоча не завжди поділяли одну і ту ж думку. Він є прикладом відданості і любові до медицини і вибраного фаху «анестезіологія». Генеруючи нові ідеї, як зараз ми говоримо «нові технології», «інновації», він заряджав молодь, спонукаючи до освоєння нових висот обраної професії і до залучення лікарів до наукової діяльності. В цьому і залишається основний зміст роботи вчителя в будь-якій царині.

Матеріал підготував: Сергій Акентьєв, доцент кафедри анестезіології та реаніматології

Інформація на сайті БДМУ

Утоплення – одна з форм механічної асфіксії, що наступає найчастіше від попадання води в верхні дихальні шляхи та бронхоальвеолярний простір.

Механізм та наслідки

Основне значення у патомеханізмі утоплення має гіпоксія. Завдяки рефлексогенному спазму гортані до легень зазвичай потрапляє невелика кількість води, що не має значного впливу на вентиляцію легень потерпілого, натомість розпад та вимивання сурфактанту зменшують податливість легень. Заковтування води створює ризик аспірації. Не знаючи обставин утоплення, враховуйте можливість травми хребта (напр., внаслідок стрибка у води). Травма хребта з пошкодженням спинного мозку на рівні C5-C7 може спричинити тетраплегію та нейрогенний (спінальний) шок.

Перша допомога

При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Подбайте про власну безпеку та безпеку інших свідків випадку (потенційних рятувальників без підготовки порятунку на воді). Викличте допомогу та повідомте рятувальні служби.

Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. Якщо потопаючий перебуває на поверхні води, то бажано заспокоїти його ще здалека, а якщо це не вдається, то краще доплисти до нього ззаду, щоб уникнути захоплень, від яких часом буває важко звільнитися. Одним з ефективних прийомів, який дозволяє звільнитися від подібних судомних обійм є занурення з потопаючим у воду. У таких обставинах він, намагаючись залишитися на поверхні, відпустить рятувальника.

Якщо це можливо, витягніть потопаючого на берег, найкраще на підкладеній під нього дошці, одночасно забезпечуючи стабілізацію шийного відділу хребта.

Якщо потерпілий знаходиться в свідомості, у нього задовільний пульс і збережено дихання, то достатньо укласти його на суху жорстку поверхню таким чином, щоб голова була низько опущена, потім роздягнути, розтерти руками або сухим рушником. Бажано дати гарячі напої, обгорнути теплою ковдрою та дати відпочити.

Якщо потопаючий не дихає - якнайшвидше розпочніть штучну вентиляцію (вже у мілкій воді). Зазвичай, легше однією рукою підтримувати голову, іншою піднімати щелепу і одночасно проводити рятувальні вдихи. Після вкладання на березі розпочніть серцево-легеневу реанімацію. Не припиняйте реанімацію до прибуття в лікарню - відомі випадки порятунку постраждалого навіть після кількох десятків хвилин, особливо в ситуації утоплення в дуже холодній воді.

При забезпеченні прохідності дихальних шляхів уникайте розгинання шийного відділу хребта, фіксуйте його, напр., тримаючи голову пацієнта між своїми колінами, відновлюйте прохідність дихальних шляхів, висувуючи щелепу вперед або витягуючи щелепу вперед за зуби (піднесення щелепи), при необхідності закладіть комір для фіксації шийного відділу хребта, не розгинайте голову під час інтубації.

Якщо є необхідність, якнайшвидше розпочніть оксигенотерапію.

Висушіть шкіру та накрийте постраждалого, щоб зменшити втрату тепла.

Профілактика.

Для запобігання нещасних випадків на воді не можна залишати дітей без нагляду поблизу водойм, купатися без нагляду дорослих, які вміють плавати та володіють прийомами надання першої допомоги при утопленні, не рекомендується купатися з човнів і плотів, поблизу шлюзів, пристаней та мостів, запливати за межі відведених для купання місць.

Не варто входити у воду після прийому алкоголю і в найближчі 1,5-2 год після вживання їжі, в стані фізичного і психічного стомлення, після тривалого перебування на сонці.

Дуже небезпечно стрибати у воду, особливо в незнайомій водоймі, глибина якої невідома, головою вниз, оскільки це нерідко призводить до пошкодження шийних хребців.

Починати купатися рекомендується в сонячну, безвітряну погоду, при температурі води 17-19°С, повітря 20-25°С. У воді потрібно знаходитися 10-15 хвилин.

Матеріал підготував: к.мед.н., доцент кафедри анестезіології та реаніматології Петринич В.В.

Інформація на сайті БДМУ

На базі новоствореного Центру симуляційної медицини БДМУ упродовж 21-22 лютого 2019 року проведено тренінги для співробітників університету щодо методології проведення іспитів у форматі ОСКІ. Доцент кафедри анестезіології та реаніматології Петринич Володимир прийняв активну участь у даному тренінгу.

ОСКІ – об’єктивний структурований практичний іспит (OSCE – objective structured clinical examination), який запроваджується як обов’язковий компонент єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобувачів ступеня вищої освіти магістр за спеціальностями галузі знань «22 Охорона здоров’я» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 334.

Тренінги провів професор Коньков Дмитро Геннадійович (керівник Центру симуляційної медицини ВНМУ ім. М.Пирогова), який поділився досвідом та надавав корисні поради щодо імплементації ОСКІ та симуляційних методів навчання в освітній процес.

Під час тренінгу проф. Коньковим Д.Г. було акцентовано увагу на структурі та побудові клінічних станцій, конструкції сценаріїв для практичних навичок та стандартизованих пацієнтів, створенні чек-листів та вирішенні проблемних питань при проведенні ОСКІ.

Викладачами були створені ОСКІ-станції, які згодом були відпрацьовані в пілотному режимі спільно зі студентами 5 курсу.

Інформація на сайті БДМУ

На догоспітальному етапі невідкладну медичну допомогу зазвичай надають медичні працівники виїзних бригад швидкої медичної допомоги.

Також невідкладна допомога може здійснюватися на місці події як особами, які не мають медичної освіти, однак за своїми службовими обов’язками повинні володіти основними навичками з урятування та збереження життя (працівники поліції, рятувальники, водії громадського транспорту, провідники вагонів, закладів харчування та ін.), а також просто пересічними громадянами. Оскільки така допомога має бути наданою за принципами «будь-де» та «будь-коли», надавати її часто доводиться в умовах далеких від ідеальних - в залюднених громадських місцях, в будь-який час доби та за різних погодніх умов. Одним з базових елементів надання невідкладної допомоги є заходи щодо забезпечення та контролю прохідності дихальних шляхів.

На сьогодні існують різні методи забезпечення прохідності дихальних шляхів.

На догоспітальному етапі навіть за відсутності спеціальних засобів використовують прості, та водночас ефективні методи, такі як ревізія ротоглотки за допомоги пальців та видалення ними твердих сторонніх предметів, прийоми Геймлиха і Сафара, а також технічно прості засоби (повітряводи - назо- та орофарингеальні Гведела (Guedel), Cафара (Safar) та Магілла (Magill))

Дані методи не вирішують всіх важливих проблем захисту дихальних шляхів (наприклад від аспірації), однак дозволяють на короткий період контролювати прохідність дихальних шляхів. Встановлення комбітрубки на відміну від повітряводів знижує ризик аспірації шлункового вмісту, однак з метою попередження ускладнень слід володіти практичними навичками та дотримуватися правильної техніки їх застосування.

Бригади ШМД мають змогу залучити такий вид допомоги, як оксигенотерапію (за допомоги носових катетерів та лицевих масок), яка показана при всіх випадках гострої дихальної недостатності, що супроводжується гіпоксемією. В клінічних умовах можливості проведення оксигенотерапії значно розширюються.

Серцево-легенева та церебральна реанімація проводиться за методами П.Сафара та Н.Дж. Бічера (1997 р.), які включають в себе екстренну оксигенацію:

• налагодження прохідності дихальних шляхів (видалення сторонніх тіл із верхніх дихальних шляхів та потрійний прийом Сафара).
• проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) методами «з рота в рот», «з рота в ніс». Перші 2-3 вдування повітря в дихальні шляхи потерпілого проводять інтенсивно, надалі, з метою попередження попадання повітря в шлунок, менш інтенсивно.

Разом із проведенням ШВЛ застосовують підтримку штучного кровотоку за допомоги масажу серця.

Таким чином можна сказати, що повноцінне та якісне проведення заходів по забезпеченню прохідності дихальних шляхів на догоспітальному етапі дозволяє скоротити тривалість штучної вентиляції легень (ШВЛ) у клініці, перебування хворого в відділенні інтенсивної терапії (ІТ) а також знизити відсоток інвалідизації та смертності.

Матеріал підготував: Ткачук Олексій Володимирович

Інформація на сайті БДМУ

Студенти БДМУ взяли участь у Всеукраїнській олімпіаді з симуляційної медицини з міжнародною участю «TernopilSimOlymp – 2018» (екстрена і невідкладна медична допомога).

Олімпіада відбулася в навчально-оздоровчому комплексі «Червона калина» ТДМУ 4-7 жовтня 2018 року. У цьому заході взяли участь студенти університетів і коледжів України та Польщі.

Всі команди змагались у рівних умовах, виконуючи аналогічні завдання, які були максимально наближеними до реальності, а інсценізація надзвичайних ситуацій змушувала хвилюватись кожного члена команди. Зауважимо, що ніхто з учасників навіть не здогадувався, що чекає на команду. Всі етапи змагань проходили в різних локаціях і були зашифровані незвичайними назвами: “Хотабич”, “Все поруч”, “Міцний горішок”, “Фізкульт-привіт”, “Юний фізик”. Під час одного з конкурсів учасники повинні були не тільки надати допомогу, а й подбати про власнику безпеку і співпрацювати з представниками правоохоронних органів.

У завершальному змаганні було імітовано «Emergency Department» (фрагмент сучасного приймального відділення, де бригада медиків очікує прибуття пацієнта, якого везе карета ЕМД). В Україні практично немає таких відділень, проте організатори олімпіади ставили завдання сформувати у майбутніх медиків усвідомлення доцільності такого відділення, основні принципи роботи у ньому.

Буковинський університет представляли: капітан команди – студентка 5 курсу Рудяк Яна та студенти 6 курсу Щербань Артем, Богуш Святослав під керівництвом асистента кафедри анестезіології та анестезіології Андрія Андрущака.

Багато корисної інформації учасники змагань отримали під час таких майстер-класів:

1. Комунікативні навички в роботі бригади ЕМД.
2. Забезпечення прохідності дихальних шляхів.
3. Основи командної взаємодії у відділенні невідкладної медичної допомоги («Emergency department»).
4. Огляд травмованого на догоспітальному етапі.
5. Реанімаційні заходи в педіатричній практиці.
6. Тактична екстрена медична допомога.

Такі змагання стимулюють прагнення підвищити рівень знань, навичок та професіоналізму, адже будь-яке неправильно прийняте рішення вартує людського життя. Усі учасники олімпіади отримали цінні подарунки та багато позитивних вражень.

Інформація на сайті БДМУ

16 жовтня кафедрою анестезіології та реаніматології БДМУ спільно з асоціацією анестезіологів Чернівецької області було проведено міжрегіональну  науково-практичну конференцію «Актуальні питання анестезіології та інтенсивної терапії».

 На форумі виступили

• Головний позаштатний анестезіолог м.Києва, професор Бєляєв Андрій Вікторович (Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, м.Києв) з доповіддю «Гемодинамічні ефекти мало об'ємної інфузійної терапії».
• К.мед.н. Вакарчук А.В. з доповіддю «Тактика ведення пацієнта з гострим порушенням мозкового кровообігу» (Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги, м.Чернівці).
• Голова асоціації анестезіологів Чернівецької області, професор, завідувач кафедри анестезіології та реаніматології Коновчук В.М. з результатами Конгресу анестезіологів України.

На конференції були присутні 165 лікарів анестезіологів Чернівецької, Івано-Франківської і Тернопільської областей. Конференція пройшла жваво, динамічно, оскільки були підняті актуальні питання, в обговоренні активно взяли участь практичні лікарі.

Матеріал підготував: доцент кафедри анестезіології та реаніматології Сергій Акентьєв

Інформація на сайті БДМУ

В останні десятиліття основним напрямком розвитку анестезіології було впровадження нових технологій, які забезпечують безпеку пацієнта під час анестезії.

Відомий Гарвардський мінімальний стандарт моніторингу (1985) в кінці 80-х років був доповнений біспектральним індексом (BIS), який є найбільш інформативним і точним методом, що відображає в числовій формі ступінь седації пацієнта під час загальної анестезії і в процесі пробудження в післяопераційному періоді.

Основні завдання в інтенсивній терапії і анестезіології є незмінними, проте пропонується запровадити програмне забезпечення з метою підвищення якості, безпеки і ефективності анестезії та ведення післяопераційного періоду.

Так, на передопераційному етапі планується використання електронної карти, де має міститися максимум інформації про стан пацієнта.

На етапі оперативного втручання передбачається програмна побудова процесу анестезіологічного забезпечення (процедур, маніпуляцій) із залученням допоміжних служб лікувального закладу, дотичних до лікувального процесу (аптеки тощо). Цей етап включає так званий матеріал-менеджмент і планування готовності служб функціонувати на етапі післяопераційного періоду. Завдання: мінімізувати фінансові затрати і визначення собівартості кожного клінічного випадку. Для забезпечення таких завдань необхідно переходити на засади медицини по підписці. Тобто, створюється коучер здоров'я пацієнта, який відслідковує умови, образ, характер життя пацієнта з метою зниження ризиків виникнення гострих ситуацій під час майбутнього оперативного втручання. Для цього створюється команда фахівців, яка корегує зміни у стані пацієнта, знижуючи ризик екстрених ситуацій. Така модель ведення пацієнта вже функціонує в ряді західних держав. Крім того, пропонується створення віртуальної реальності з відтворенням в реальному часі палат, операційних, куди можливий доступ з метою навчання, спостереження за процесом анестезіологічного забезпечення, станом пацієнта та хірургічного втручання. Є можливість спілкування з командою в операційній і мати відповіді на питання, які турбують осіб, які знаходяться в цей час у віртуальній реальності. За цією моделлю передбачено участь рідних в передопераційній підготовці пацієнта, який знаходиться в клініці.

Програмісти пішли далі, пропонуючи включити в діяльність анестезіолога програми з елементами штучного інтелекту з метою підвищення ефективності лікування з використанням вірогідності прогнозу результатів під час і після анестезії.

Інформаційні технології в анестезіології це вимога часу. Зволікання в цьому питанні спричинить ще більше відставання анестезіологічного забезпечення наших пацієнтів у порівнянні з міжнародними стандартами.

Матеріал підготував: доцент кафедри анестезіології та реаніматології С. Акентьєв.

Інформація на сайті БДМУ