Після створення в 1967 році курсу анестезіології та реаніматології, а з 1995 року – кафедри анестезіології та реаніматології, наукові дослідження співробітників підрозділу невід’ємно були пов’язані з лікувальною роботою. У практику анестезіології, інтенсивної терапії та реанімації постійно впроваджувалися нові, більш ефективні, методи, як анестезіологічного забезпечення, так і хірургічної детоксикації при різних екзо- та ендотоксикозах. Цей період позначений участю співробітників курсу в організації і проведенні планових операцій на серці, впровадженні в практику гіпносугестивного методу на всіх етапах анестезіологічного забезпечення хворих, а також нового на той час в Україні методу екстракорпоральної детоксикації – гемодіалізу. Активну участь в лікуванні хворих брали зав.курсом, доцент В.Ф.Стащук, асистент В.І.Ротар, клінічні ординатори В.М.Коновчук, В.В.Уца, В.С.Іванов. ![]() На практиці вивчалося і застосовувалося комбіноване знеболення та підбір інфузійної терапії при хірургічному лікуванні ускладнень виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Результати роботи склали основу кандидатської дисертації В.І.Ротара, захищеної в 1979 році. ![]() На межі кінця 70-х і початку 80-х років, усвідомлюючи необхідність розширення арсеналу інших методів детоксикації, зусиллями співробітників курсу почали застосовувати сорбційні методи: лімфосорбція, гемосорбція, комбінування гемодіалізу з гемосорбцією. Перші операції з лімфатикостомії та подальшою лімфосорбцією на базі ОКЛ м.Чернівці проведені 29.12.1979 р. та 28.04.1980 р. хворим на цироз печінки та гострим токсичним гепатитом доцентом Ф.З.Головко за участю доцента В.Ф.Стащука, ангіохірурга В.О.Кривича та клінічного ординатора В.В.Уци. В подальшому лімфатикостомії проводилися за участі ангіохірургів, а також доцента В.І.Ротара, асистентів К.Ф.Фотокакіса і С.О.Акентьєва, клінічного ординатора Б.В.Мулера. Перша гемосорбція проведена у вересні 1981 року хворому на гостру печінкову недостатність невідомої етіології. З 1983 року екстракорпоральний гемодіаліз почати застосовувати разом з гемосорбцією, що підвищувало ефективність детоксикації. Розробляючи різні варіанти перфузії лімфатичної системи, співробітники кафедри (клінічні ординатори В.С.Іванов, В.М.Коновчук, Б.В.Мулер, асистенти К.І.Фотокакіс, С.О.Акентьєв) виконували налагодження ендолімфатичної антибіотикотерапії у комплексі з уведенням антибіотиків іншими шляхами. Щорічно виконувалося 70-80 гемосорбцій, 20-30 гемодіалізів, 30-35 лімфосорбцій, 120-140 катетеризацій периферичних лімфатичних судин. З вересня 1989 року під керівництвом доцента В.І.Ротара за участю асистента С.О.Акентьєва проведені десятки операцій по екстракорпоральному підключенні донорської свинячої селезінки у хворих на гострий та хронічний сепсис. Починаючи з лютого 1992 року зусилля співробітників були зосереджені на впровадженні в практику методу плазмосорбції, оскільки за умов інтенсивної терапії цей метод показав свої переваги як у плані збереження формених елементів крові від детоксикуючих систем, так і в плані уникнення переливання великих доз донорської плазми. Матеріал клінічного застосування фракційної плазмосорбції став основою кандидатської дисертації асистента С.О.Акентьєва (1996 р.). ![]() Оптимізуючи метод плазмосорбції, кафедрою розроблена і впроваджена методика масивної поточної плазмосорбції, яка дала можливість очищати від токсинів більші об’єми плазми (перша операція проведена 28.01.97 року хворому з токсичним гепатитом за участю професора В.М.Коновчука, асистента С.О.Акентьєва, магістра М.М.Кокалка, зав. відділенням анестезіології з ліжками інтенсивної терапії А.Д.Руснака). Операція детоксикації стала більш ефективною і оптимальною, були отримані нові наукові дані стосовно детоксикаційного ефекту метода. Виконання науково-дослідної роботи «Вивчення стану окремих функціональних систем у хворих з високим операційним ризиком, важкими екз0 та ендотоксикозами з метою корекції, диференційного застосування екстра- та інтракорпоральних методів детоксикації» (2000-2004 рр.) об’єднала три важливі актуальні клінічні проблеми: оптимізація лікування ендотоксикозу у хворих з гнійно-септичними ускладненнями (озонування, плазмаферез, УФО крові, кріоплазмосорбція); оптимізація анестезіологічного забезпечення трансуретральних резекцій передміхурової залози з метою профілактики ТУР-синдрому; вивчення стану оксидантно-антиоксидантної системи та функцій нирок у хворих на гнійно-септичні захворювання за умов гіпербарооксії (ГБО) з метою відпрацювання оптимальних режимів гіпербарооксії та медикаментозної корекції процесів перекисного окиснення. Забезпечуючи безпосередньо анестезіологічне забезпечення при операціях у хворих на гіпертрофію передміхурової залози, проведення сеансів ГБО у хворих на гнійно-септичні захворювання, сеансів плазмаферезу з інфузією сорбілакту у хворих на ендотоксикози, асистенти М.М.Кокалко (2002 р.), А.І.Ковтун (2003 р.) та Я.О.Маковійчук (2009 р.) отримали нові наукові дані та захистили кандидатські дисертації. ![]()
Джерелами для актів впровадження були: 24 патенти, 80 рацпропозицій, 5 нововведень, 8 інформаційних листків та 2 методичних рекомендацій. На сьогодні лікувальна діяльність кафедри спрямована на якісну підготовку нових медичних кадрів, отримання нових досягнень в анестезіології та медицини критичних станів, надання консультативної та лікувально-діагностичної допомоги хворим. |